3 Лютого 2022

“Екологічний барометр Івано-Франківщини”

Людина і навколишнє середовище. Важко знайти проблему більш широку і важливу. Ніщо не відбувається у природі відокремлено.  Грунт, вода, повітря і рослини – це «три кити», на яких тримається, за рахунок яких живе і завжди житиме людина. Завдяки їм підтримується екологічна рівновага на планеті Земля. І якщо хоч один із них занапаститься людьми, настане кінець і самому існуванню людини.

31.01.2021р бібліотекарки бібліотеки-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, у рамках проекту «Долучайся, взаємодій, створюй: активна молодь та місцева влада на захисті довкілля» підготували та провели експрес –інформацію «Екологічний барометр Івано-Франківщини». На заході наголосили на нехитрих уроках ресурсозбереження, дбайливому ставленні до свого дому, рідного міста чи села, на недопущенні можливості техногенної катастрофи у Калуському районі, необхідності встановлення очисних споруд на Дністрі, вирішенню утилізації медичних відходів і використаних батарейок, проблемі тотальної забудови зеленої зони міського озера в обласному центрі Прикарпаття.

Сучасний стан взаємовідносин людини і природи дуже напружений внаслідок господарської діяльності. Тепер необхідно багато виправляти і відновлювати. Та як це зробити без необхідних знань? У своїй роботі працівники бібліотеки-філії №1 звертають особливу увагу на популяризацію екологічних знань, з метою формування природо-бережливої свідомості користувачів. Вони сприяють вихованню почуття співпереживання за природу, а також розширюють пізнання взаємозв’язку екології з іншими областями знань.

Читачі мали змогу познайомитись з книгами, представленими на тематичній викладці.

Детальніше

2 Лютого 2022

Екологічна кампанія  “Батарейки, здавайтесь!”

Батарейки забезпечують роботу годинників, радіоприймачів, електронних ігор, ліхтариків та інших побутових приладів, які є у щоденному використанні кожної людини. Коли джерело енергії техніки вичерпує свій ресурс, його змінюють на новий. Стару ж батарейку зазвичай викидають… Саме для того щоб відпрацьовані батарейки були утилізовані правильно ми проводимо екологічну роботу у цьому напрямку!
01.02.2022 року у бібліотеці-філії №26 (с. Камінне, вул. Винниченка, 4 Б) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготовлено і проведено екологічну кампанію  “Батарейки, здавайтесь!”. Цей захід був націлений на користувачів зрілого віку, оскільки діти уже є екологічними активістами! Адже, саме завдяки дітям було зібрано більше 25 літрів використаних небезпечних батарейок.
Недбало викинувши відпрацьовану батарейку, люди навіть не задумуються, які шкідливі та незворотні наслідки може принести їх необдуманий вчинок.
Фахівці кажуть, що, потрапивши в землю, батарейка здатна забруднити 400 літрів води або 20 квадратних метрів ґрунту. Викинувши всього дві старенькі батарейки з ліхтарика, ви зіпсуєте дві ванни, 8 відер і півтора чайника чистої води. Після спрацювання металеве покриття батарейки руйнується від корозії, важкі метали потрапляють в ґрунт, воду, звідки поширюються на інші території.
Використані батарейки містять у собі низку небезпечних токсичних складових, як свинець, марганець, літій і цинк.  Ці хімічні елементи, потрапляючи в організм людини можуть викликати  різні захворювання, включаючи онкологічні:
•             свинець (має властивість накопичуватися в організмі та вражати нирки, нервову систему, кісткові тканини);
•             кадмій (канцероген, може спровокувати розвиток онкологічних захворювань);
•             ртуть (може накопичуватися в організмі, проникає з отруєною водою або продуктами, вражає нирки, печінку, легені, нервову систему, органи зору та слуху, мозок, руховий апарат);
•             нікель та цинк (викликають дерматит);
•             луги (викликають хімічні опіки слизових оболонок і шкіри).
Детальніше

1 Лютого 2022

Літературний профіль “Мушу випити келих до дна…” /до 125-річчя від дня народження Є.Ф. Маланюка/

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Є. Маланюк

Ім’я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довго творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської влади, яка повісила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя. Любов до рідної землі додавала письменникові наснагу творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.

01.02.2022 року в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був проведений захід з нагоди 125-річчя від дня народження Є.Ф. Маланюка: літературний профіль “Мушу випити келих до дна…” .

До заходу працівники читального залу підготували для користувачів відеопрезентацію “Імператор залізних строф”, в якій  був висвітлений не простий життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка.

Детальніше

1 Лютого 2022

“Євген Маланюк – самобутній митець української діаспори”

01.02.2022 року виповнюється 125 років від дня народження Є.Ф. Маланюка (1897-1968), українського поета, мистецтвознавця, літературознавця.

З цієї нагоди бібліотекарі абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували тематичне відео: літературний портрет “Євген Маланюк – самобутній митець української діаспори”, в якому розповіли про життєвий і творчий шлях поета.

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 року в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. В 1914 році юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті. У 1917 році став керівником оперативного відділу Генерального штабу . У 1920 році разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. У 1922 році він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». З 1949 року — переїхав до США, де й помер 16 лютого 1968 року.
Усе своє життя в еміграції Маланюк пильно стежив за подіями на окупованій Батьківщині, зокрема за процесом своєрідного літературного відродження 1920-х pp. і його розгрому в 1930-х pp. та наступними подіями.

Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Top