Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Є. Маланюк

Ім’я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довго творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської влади, яка повісила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя. Любов до рідної землі додавала письменникові наснагу творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.

01.02.2022 року в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був проведений захід з нагоди 125-річчя від дня народження Є.Ф. Маланюка: літературний профіль “Мушу випити келих до дна…” .

До заходу працівники читального залу підготували для користувачів відеопрезентацію “Імператор залізних строф”, в якій  був висвітлений не простий життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка.

01.02.2022 року виповнюється 125 років від дня народження Є.Ф. Маланюка (1897-1968), українського поета, мистецтвознавця, літературознавця.

З цієї нагоди бібліотекарі абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували тематичне відео: літературний портрет “Євген Маланюк – самобутній митець української діаспори”, в якому розповіли про життєвий і творчий шлях поета.

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 року в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. В 1914 році юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті. У 1917 році став керівником оперативного відділу Генерального штабу . У 1920 році разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. У 1922 році він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». З 1949 року — переїхав до США, де й помер 16 лютого 1968 року.
Усе своє життя в еміграції Маланюк пильно стежив за подіями на окупованій Батьківщині, зокрема за процесом своєрідного літературного відродження 1920-х pp. і його розгрому в 1930-х pp. та наступними подіями.