На 14 жовтня припадає одразу кілька важливих подій: по-перше, це державне свято вшанування українських захисників і захисниць, по-друге, це День українського козацтва, по-третє, день заснування Української повстанської армії. А отже це привід поговорити про те, хто такі захисники України та завдяки кому ми сьогодні живемо в незалежній державі.
17 жовтня в бібліотеці-філії №24 (с. Драгомирчани) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради була проведена патріотична година «Сила нескорених».
Бібліотекар пригадала історію виникнення та традиції свята Покрови Пресвятої Богородиці, поглибила знання дітей про героїчне минуле нашої держави, історію, культуру та традиції українського козацтва.
Письменник Володимир Винниченко колись сказав, що українську історію не можна читати без заспокійливого. І справді, на долю України випало чимало випробувань. Але вона вистояла завдяки відважним воїнам, які не здавалися колись і не здаються сьогодні, а твердо стоять на своїх позиціях і захищають нашу Батьківщину.
Іван Федорович Драч — український поет-шістдесятник, перекладач, кіносценарист, громадсько-політичний діяч. Народився 17 жовтня 1936 р. в с. Теліжинці Тетіївського району на Київщині. Закінчив у Тетієві середню школу й одразу почав викладати російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвенячого. Потім працював інструктором райкому комсомолу, служив в армії. Пізніше вступив на філологічний факультет Київського університету, але навчання не закінчив, бо показав себе надто вільнодумним
Поет Іван Драч — постать неординарна в нашій літературі. Адже його творчість — це постійний пошук, постійне новаторство:
Художнику немає скутих норм.
Він — норма сам, він сам в своєму стилі…
Він був організатором і першим головою Народного руху України. Іван Драч — поет-новатор, поет пошуку нового шляху вираження і побудови поетичного світу. Кожне його слово сповнене прихованої багатозначності, поет часто вдається до інакомовлення, глибокого поліфонізму контексту. Тут і замилування простими речами, і зображення через них якихось найсвятіших цінностей. Твори Івана Драча дають підставу говорити про новаторський, нестандартний підхід поета до зображення життя людей. І новаторство це ґрунтується на глибокому пізнанні народної творчості. Однією з найхарактерніших ознак творчості поета є поєднання фантастичного і реального.
На початку 60-хр. творчість поета сприймалася неоднозначно, багато кого дратувала асоціативність, метафоричність, символізм його творів, незвичні словосполуки, сміливе введення в мову вірша наукової лексики. Цікавою видається вже перша збірка поета “Соняшник”, в якій оспівувалась доля звичайної людини, невичерпність людського генія на теренах науки й техніки, бажання розгадати таємниці буття. І до сьогодні “візиткови-ми” для Івана Драча є твори, які ще на початку 60-х захоплювали читачів неординарністю поетичного мислення: “Балада про соняшник” (котра дала назву й дебютній збірці) та “Етюд про хліб”. І. Драч працював в багатьох напрямах. Він створив кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970 р.); можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — у збірці «Київський оберіг», 1983 р.). Також І. Драч активно виступав галузі літературно-мистецької критики. У 1976 р. отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку про поезій «Корінь і крона».
18.10. 2021 о 14:00 в читальному залі ЦБ (вул. П.Орлика, 5) Департаменту культури міської ради відбувся захід – літературний навігатор “Високосне явище в історії українського народу” ” до 85-річчя від дня народження Івана Драча. Бібліотекарі читального залу підготували для учасників інформацію про життєвий і творчий шлях письменника, мультимедійний супровід “Сонце і слово” та однойменну тематичну викладку літератури. На заході лунали декламації творів Івана Драча. Учасники заходу обмінювалися враженнями і думками про творчість Івана Драча, обговорювали його активну громадську діяльність.
Житія коротке. Що зробив Ти, Друже,
яке лишив на світі ремесло?..
Та просто йшов назустріч Правді в стужу,
коли й несила часто йти було.
Нехай і не світало надовкружно,
але шляхи до Слова Ти подужав.
Нестор Чир
Ось такі правдиві й щирі поетичні рядки написав Нестор Чир про Ярослава Дорошенка, свого побратима, поета-пісняра, сонетиста і нашого земляка, якому цьогоріч відзначаємо 90-річчя від Дня народження.
Саме з цієї нагоди, 16.10.2021 року працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. І. Мазепи, 3) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели літературну годину “Багатство років, молодість душі”. Бібліотекарка розповіла присутнім про нелегкий життєвий і творчий шлях поета, охарактеризувала його збірки сонетів, в яких у кожному рядку – любов до України, до її мови, до її народу. Він був багаторічним членом ради НСПУ, головою ОО НСПУ, членом правління обласного об’єднання Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка “Просвіта”, член редколегій “Перевалу” і “Дзвіночка”. До слова, був нагороджений Почесною відзнакою НСПУ, просвітянською медаллю “Будівничий України”, а також лавреатом літературних премій ім. Т. Мельничука, ім. М. Підгірянки та Всеукраїнської Аркадійської премії. Своїми спогадами про ювіляра поділився з присутніми доцент кафедри суспільних наук ІФНТУНГ Іван Макаровський. І звичайно, насолоджувались поетичним словом Ярослава Дорошенка. Завершився захід акордами відомої всім пісні “Мій Івано-Франківськ” (сл. Я. Дорошенка, муз. Б. Шиптура).
Матеріал підготували працівники відділу краєзнавства ЦБ.
“Я – предковічний.
В полум’ї ранків, в росі на калині
Вічно зорітимуть очі мої”.
Я. Дорошенко
Літературу нашого краю неможливо уявити без поетичної спадщини Ярослава Дорошенка – поета, члена Національної спілки письменників України, активного учасника руху за Незалежність України. Ярослав Дорошенко – лауреат Всеукраїнської Аркадійської літературної премії за книгу сонетів “Сонце у сльозині”, лауреат обласної премії ім. Василя Стефаника в галузі літератури та обласної премії ім. Марійки Підгірянки за збірку віршів для дітей “Веселятка”. Автор збірок поезій “Зоряниця” (1972), “Живучість” (1979), “Жага” (1984), “Весла часу” (1994), “Сонце у сльозині” (1995), “Веселятка” (2001). Низка його віршів стала піснями. В останні роки поет працював над спогадами про невільничі сторінки своєї біографії, про пережите у Воркуті, які він залишив у записках під назвою «Тіні полярного сяйва».
06.10.2021 року працівники бібліотеки-філії №6 (вул. Вовчинецька, 188) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради з нагоди 90-ї річниці від Дня народження поета для своїх користувачів презентували літературний портрет “Його надій високе озоріння”. Протягом дня читачі мали змогу ознайомитись із життям та творчістю письменника, з його громадською діяльністю, переглянувши книги, які представлені на літературній викладці «Собор душі його сягає неба». Також для користувачів бібліотекарка створила відеопрезентацію «Ярослав Дорошенко – 90 років від Дня народження».
Він жив у літературі, знаходив і плекав молоді таланти, постійно дбав, щоб письменницьке слово звучало у різних аудиторіях, а книга знаходила читача.
15.10.2021 року працівники бібліотеки-філії №2 ( вул. Карпатська, 14) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був підготовлений і проведенийлітопис подвигу: “Слава не поляже, а про себе розкаже” (до Дня захисника України, українського козацтва та створення УПА), присвячений 79-й річниці створення УПА, Дню українського козацтва та Дню захисника України.
14 жовтня – День пам’яті УПА, а також свято Покрови Пресвятої Богородиці. Для нас українців це свято християнське і національне, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. В цей день ми також відзначаємо День Захисника Вітчизни, День Українського козацтва, а також День Створення УПА – 79-річчя якого й відзначаємо цього року. Воно увібрало в себе багаті і славні традиції, уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі на всіх етапах історії.
День Захисника України − це справжнє свято мужності й самовідданості, свято лицарства і благородства, якими володіють справжні оборонці, визволителі й захисники. Сьогодні в кожному домі віддають шану і повагу тим, хто в лиху годину війни мужньо боронив і зараз боронить українську землю від ворога… І сьогодні наші діди та батьки можуть з гордістю сказати про те, що їх діти та онуки гідні достойного козацького роду, якому ніколи не буде переводу.
Знову і знову подумки повертаємося до минулого. Без минулого немає майбутнього. Повертаємося не тільки тому, що пережите залишає невиправний слід у пам’яті, але і для того, щоб мати уроки на майбутнє. Тому збережімо у своєму серці високе почуття любові до рідного краю і зробімо все для того, щоб Україна і надалі розквітала і багатіла. Слава Україні!
