Презентація поетичної збірки Лесі Геник “Коронована весна” – “Це душа, що жадає духа…”
Коли серце бубнявіє мукою –
безкінечна рутина бруньчань –
оживляєшся тихими звуками
молитов чистослівних ячань.
Леся Геник
Що є поезія… Поезія – витончений стан душі. Це – самовираження особистості з глибоким духовним світом. Поети – небайдужі люди, все пропускають крізь власне серце, чутливі до чужого болю. Поезія – особливий Божий дар, талант, який потрібно нести до людей. Бо місія у поета непроста – возвеличувати, оспівувати прекрасне, світлі сторони буття і привертати увагу людей до болючих виразок, до проявів зла і темряви, аби застерегти, зупинити… Поезія – це особливе світобачення, філософське світосприйняття, медитація духу. Бо лише дух може здійматися до таких вершин людської думки, сягати ген до небес, занурюватися в незвідані глибини.
Леся ГЕНИК – (справжнє Олександра Туєшин) – прикарпатська поетеса, уродженка с. Середній Березів, що на Косівщині (Івано-Франківська область). За фахом – філософ-релігієзнавець, закінчила філософський факультет і аспірантуру Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Зараз живе і працює в м. Івано-Франківську. Твори авторки неодноразово друкувалися на сторінках ряду газет, альманахів, колективних збірників та художньо-літературних видань, зокрема в журналах «Дніпро», «Золота пектораль плюс», «Дзвін» та ін. У 2012 році – один з ініціаторів створення Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом», очільником якого є на даний час. У 2013 році побачила світ перша поетична збірка «Від душі до душі». «Полинова ріка» – друга книга поетеси. І в 2021 році з’явилася нова поетична збірка – «Коронована весна». У своєму відгуці про цей поетичний доробок Констянтин Климчук зазначив: “В історії людства часто траплялося так, що під час жахів війни, лютування голоду чи чорної косовиці моровиці, народжувалися витвори мистецтва. Люди бралися за перо, пензля чи стека і знаходили розраду в творчості, або ж черпали в ній життєві сили. Поетеса з Прикарпаття Леся Геник з цієї когорти обраних. Ба, навіть більше, і її зачепило чорним плащем хвороби, і її намагалися вирвати із життя безжально-крижані руки Кістлявої. Ще в прозовому вступі жінка описує нестерпно-довгі ночі хвороби, коли на думці лише одне «…вдихнути на повні груди, не ловлячи себе на думці, що дихаєш? Бо дихання – це ж природна властивість організму, і як добре просто дихати, дихати, дихати…» Леся Геник своєю збіркою ніби закликає читача задуматися над буттям. Чи варто гнатися в божевільному темпі за примарними благами, коли найвищим благом може бути день без задухи. Пропонує зупинитися і роззирнутися, може, щось за тією гонитвою втрачене? Її поезія – не жалібний плач, а неперервний потяг до життя. Митці гостро відчувають біль, коли, здається, самі стіни кричать про допомогу. І в цих стінах лікувального закладу хочеться трансформувати свій біль, біль ближніх та рідних, біль просто незнайомих людей в римовані рядочки, щоб хоч своєю творчістю, своєю вірою допомогти тим, кому ще можна допомогти. Втішити, розрадити заспокоїти. Буває, накочує відчай, проте в найскрутніший час приходить на допомогу віра.”
6.06.2021р. о 13:00 в читальному залі міської центральної бібліотеки (вул. П. Орлика, 5) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулася презентація поетичної збірки Івано-Франківської поетеси Лесі Геник «Коронована весна» – «Це душа, що жадає духу…». «Коронована весна» – невелика поетична збірка з потужним словом і резонансним звучанням, що допомогла виговорити наболіле багатьом, осмислити сутність випробувань і знову розправити зміцнілі крила.
