Сьогодні, в добу високих цифрових технологій, поширення Інтернету, різних соціальних мереж, важко уявити собі життя та роботу без інформаційних ресурсів. Здається, що книга відступає на другий план, що наша молодь не читає, не цікавиться книжками. Але, це не так.  Дивлячись дописи, рецензії, огляди книжок в соціальних мережах про прочитані книжки, зрозуміло, що ми нація, яка любить читати, аналізувати, відчувати та ділитися своїми враженнями.

У 1995 році Генеральна конференція ЮНЕСКО вирішило святкувати на міжнародному рівні Всесвітній день книги та авторського права 23 квітня. 

Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книги як джерела отримання знань, доступу до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини.Всесвітній день книги і авторського права відзначають близько у 200 країнах світу. Щороку, починаючи з 2001 року, ЮНЕСКО спільно з міжнародними організаціями – обирають Світову столицю книги.

Історія авторського права веде свій початок ще з появи друкування, і перший відомий державний нормативний акт щодо охорони авторського права стосувався літературних творів, а перша міжнародна конвенція, яка стосувалася захисту авторських прав, прийнята в інтересах книговидавців.  

Авторське право виникає з моменту створення твору. Захист авторського права – одна з важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Авторське право захищає не ідеї або факти, а спосіб їх вираження: письмові, музичні, живописні, драматичні, хореографічні твори, фільми та мультимедійні продукти, комп’ютерні програми. Ми зобов’язані шанувати творчість та права інтелектуала, не займатися плагіатом, піратством, дотримуватися правових норм згідно нормативно-правових актів та законів України щодо захисту авторських прав. 

Першим нормативним актом авторського права, який закріпив низку прав авторів і розділив повноваження авторів та видавців, вважається прийнятий у 1709 році в Англії “Статут королеви Анни”. 

Сучасне законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права», законів України “Про кінематографію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про видавничу справу”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” та інших законів України.

Нормативно-правова база України щодо авторських прав існує в контексті Міжнародних договорів:

• Конвенція в Стокгольмі (1967 р.), що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності;
• Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 р.) 
• Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 р.)
• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971 р.)
• Договір ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності) про авторське право (1996 р.) тощо.

Закон України “Про авторське право і суміжні права” (розд.1.ст.1) встановлює, що автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права. Тобто поет, який читає твір, виконує його, це об’єкт суміжних прав. А сам твір – об’єкт майнових прав. За цим законом встановлено термін дії майнових прав протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, (винагороду за використання твору після смерті автора отримують його спадкоємці).

22 квітня 2021 р. о 14:00 в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулася відеопрезентація правового вісника «Книга і автор володіють правом» у форматі молодіжного дискусійного правового клубу «Діалог». 

Також до відзначення Всесвітнього дня книги і авторського права бібліотекарі презентували увазі користувачів бібліотечний перформанс «Книга має право». 

Книговидавництво в Україні – уже сформована індустрія, яка дотримується прав інтелектуальної власності, правової, законодавчої бази використання твору інтелектуала. Адже видавнича діяльність неможлива без дотримання особистих немайнових і майнових прав авторів або інших осіб, які мають виключне право на використання твору. У свою чергу, суб’єкт авторського права з метою реалізації належних йому майнових прав, як правило, мусить звертатися до послуг професійних видавців.