Інформхвилинка “Стежина зболеного серця”
Дівчина мрії Івана Франка з’явилася на світ 11 лютого 1857 року в с. Угорники Станіславського повіту у священичій сім’ї. Це була перша жінка в житті Івана Франка. Донька священика Ольга Рошкевич (у заміжжі – Озаркевич) була першим коханням поета — «несміла, як лілея біла, з зітхання й мрій уткана». Іван, тоді ще студент університету, зустрів її, прийшовши в гості до свого друга. Між ними спалахнуло кохання. Та два арешти Франка за участь у гуртку демократичної молоді поставили хрест на його намірах одружитися з Ольгою.
Вона отримала ґрунтовну домашню освіту. Жінка була здібна до науки, вивчала німецьку і французьку мови та гру на фортепіано. Пізніше перекладала твори Еміля Золі з французької мови і добре володіла інструментом, займалася самоосвітою та була добре обізнана з тогочасними творами світової літератури. 14 вересня 1879 року Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії Володимиром Озаркевичем, сином посла до віденського парламенту Івана Озаркевича, рідним братом письменниці Наталії Кобринської. Це був спочатку фіктивний шлюб. Доля тогочасних жінок, а ще й з того кола, була цілком визначена – кухня, діти, церква. Вони перебували виключно в ласці свого чоловіка. А Франко не міг забезпечити дружині хороші умови. Його гнали з багатьох робіт. Тому Ольга Рошкевич, розуміючи ситуацію, вийшла заміж за Володимира Озаркевича. Писала Франкові, що ділила хату навпіл і про почуття з чоловіком не розмовляла. Однак, пізніше вона таки змогла полюбити свого чоловіка. Цікавим і неординарим фактом було те, що разом з Озаркевичем прибуток з обробітку землі надсилала Павликові й Франкові, аби ті розвивали українську пресу. А за те, що Озаркевич підтримував зв’язки з Франком, був народовцем, він завжди отримував парафії подалі від центру. Помалу провінційне життя поглинуло Ольгу. Відомо, що в останні дні життя Франка вона була неподалік від нього – в домі Величків. Іван дуже просив її про зустріч. Та Ольга не прийшла. Пізніше пояснювала, що не могла дивитися на руки, які її обнімали… Вона хотіла залишити його в своїй пам’яті юним.
До творчого доробку Ольги Рошкевич (Озаркевич) належать: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, переклад повісті Еміля Золі «Довбня», яку видано 1879 року з передмовою Івана Франка, переклад твору Марії Софії Шварц «Сімнадцяті і двадцяти роковини», опублікованого в альманасі «Дністрянка» 1876 року. І сьогодні одна із вулиць села є названа в честь цієї непересічної жінки, причетної до творення нашої літератури.
Саме тому, у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була підготовлена інформхвилинка “Стежина зболеного серця”.
І нехай ця вірність двох сердець залишається тим добрим ідеалом справжньої дружби і любові.
