“Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети. І тоді доля винагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і незрівнянного мистецтва”
Катерина Білокур

7 грудня виповнюється 120 років від дня народження Катерини Білокур –  неймовірної жінки, яка не маючи жодної освіти – ні початкової шкільної, ні художньої, – піднялася на високий щабель професійної майстерності і головне – віднайшла свою манеру живопису і свій стиль.

 Її історія – унікальна в світовому контексті, як це завжди буває з цими рідкісними людьми – геніями. Та на жаль, за яскравим шаром фарб на полотнах Катерини Білокур криються чорно-білі фарби драматичної долі талановитої жінки. Росла би ця “квітка” за належних умов і підтримки, а не в хащах нерозуміння і стереотипів патріархального села, хтозна, якої довершеності досягнула б.

07.12.2020 року в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської Департаменту культури міської ради, бібліотекарі підготували захід: світлиця майстрині “Душа розквітла в квітах”, який був присвячений 120-й річниці від дня народження художниці. Бібліотекар, Зоряна Петрик, підготувала для відвідувачів читального залу та онлайн-користувачів  відеоролик про відому мисткиню для популяризації її творчого доробку. Катерина Білокур все життя присвятила квітам, увічнюючи їх на полотнах, вважаючи очима Землі, своїми дітьми. Переглядаючи екранізовані моменти життя та альбоми з репродукціями її картин, кожен мав змогу оцінити всі грані таланту унікальної художниці, можливість зануритися у світ непростої долі цієї жінки, збагатити уявлення про українську культуру ще одним ім’ям – Катерина Білокур.

Центральна бібліотека для дітей (вул. С.Бандери, 8. Т.: 53-25-97)  Івано-Франківської МЦБС Департаменту міської ради підготувала онлайн зустріч з творчістю Катерини Білокур, присвячену 120-річчю від її дня народження.
Вона творила у жахливих і злиденних умовах, проте не здавалась, вперто і сміливо йшла до омріяної мети. Без надії сподівалась, що її праця комусь принесе радість і творила, а значить – жила! Не втомлювалась нести світло. І доля винагородила її сторицею, відкрила перед нею всі таємниці дійсно прекрасного і незрівнянного мистецтва… Проста сільська дівчина, яка, не маючи ані середньої, ані художньої освіти, самотужки досягла світових вершин майстерності.

“Якби ми мали художницю такого рівня майстерності , то змусили б заговорити про неї на цілий світ!”– вигукнув Пабло Пікассо, коли побачив її картини.

А сьогодні про неї і говорить цілий світ.

Дорога в мистецтво для художниці не була встелена пелюстками троянд… Довколишню темряву та свої страждання Катерина Білокур перетворювала в гармонійну красу, знаходячи їй джерело, поштовх у найближчому, природному — на городі, в садочку, лісі, лузі, полі… Її така тонка й делікатна натура могутньо і послідовно обертала муки, сумніви та образи не на стражденні полотна, а на острівці з порталами до гармонії. І провідником Катерини Білокур була та маленька синенька ранньо-весняна квіточка з її малоліття. Немов зірочка, іскорка, вогник свічечки…