Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найстрашнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932 – 1933 років. День пам’яті жертв голодомору відзначається в Україні щорічно в четверту суботу листопада. Цього року ця сумна дата припадає на 28 листопада. Вшановуючи пам’ять невинним жертвам голодомору, 27.11.2020 року, в бібліотеці-філії №8 (вул. о. Блавацького, 1) Івана-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, бібліотекар підготувала для користувачів бібліотеки погляд в історію “Чорні жорна історії”. 

Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам’ять про знищених і невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання – тобто весь український народ. Також бібліотекар оформила ілюстративну книжкову виставку «Негасима рана України», де представлені документальні книги та спогади свідків тих подій, художньо-документальні книги відомих українських письменників: В. Барки «Жовтий князь», У. Самчук «Марія», а також підготувала відеоролик, де учениця 9-го класу, Бабій Анастасія, читає вірш А. Листопад «Біла молитва братика».

Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932-1933 років. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації та національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. “Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями”, — писав американський професор Р. Конквест.

27.11.2020 року у бібліотеці-філії №3 (вул. Хоткевича, 52а) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, до  Дня пам’яті жертв голодоморів, відбулася хвилина  пам’яті “Біль серця…Біль душі”. Для читачів бібліотекарі організували виставку-пам’ять “Терновий вінець народу” та презентацію. На виставці зібрано документи, матеріали, наукові дослідження. В них розповідається історії окремих людей, родин, сіл, причини й наслідки голодомору 1932-1933 років:

• Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор/ Роберт Конквест. — К.: Либідь, 1993. — 384 с.: іл.
• Моєї пам’яті печаль: до 75-х роковин Голодомору в Україні. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2008. — 284 с.: іл.
• Український хліб на експорт: 1932-1933. — К.: Сергійчук М.І., 2006. — 432 с.

Користувачі бібліотеки мали змогу ознайомитися з художніми творами про голодомор:

• Барка В. Жовтий князь: роман / Василь Барка .—вид.2-е .—К.: Національний книжковий проєкт, 2011.—256 с.—(Україна крізь віки).
• Доляк Н. Чорна дошка/ Наталка Доляк. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. — 368 с.
• Зернятко надії: художні твори для дітей[Текст]/ упоряд. Людмила Юрченко.—Л.: Свічадо, 2011.—78 с.
• Самчук У. Марія: роман/ У. Самчук. — К.:Український письменник, 2007. — 191 с.
• Талан С. Розколоте небо: роман/ С. Талан. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. —- 352 с.

Щороку, в четверту суботу листопада, о 16.00 пам’ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконні. У великих містах на головних майданах теж запалюють свічки. Запровадити традицію запалювати свічку запропонував американський і український історик, дослідник Голодомору в Україні, Джеймс Мейс у 2003 році. Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1932-33 роках.

Відповідальна за проведення Лучак Е. І.

Прийшов час говорити після десятиліть мовчання. В пам’ять про тих, хто загинув від голодоморів 1921-1922, 1932-33 та 1946-1947 років та жертв тоталітарного режиму в бібліотеці-філії №12 (с. Микитинці, вул. Грицишина, 10) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був підготовлений і проведений захід “Вогонь скорботи в серці на віки”.
Багатостраждальна історія нашого народу. Страшно навіть через роки пам’яті, ступати болючими стежками страшної трагедії, яка сталася на благословенній землі українського краю. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти, ні у нашій, ні у світовій історії. Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин.
Досі не віриться, щоб тут раптово зник хліб. І це в урожайний 1932 рік. Вимирали роди і села. 1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. Така трагедія дає змогу осмислити власне минуле, зрозуміти його, для того, щоб творити щасливе майбутнє.

Україна велика, гарна, добра та… любляча. То ж постараймося, аби історія не повторювалась, адже мільйони українців не даремно покинули цю стражденну землю, на якій тепер ми, сучасні українці, будуємо незалежну державу.

Відповідальна за захід – Вовк О.М.

“Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз,
заплачте разом, а не на одинці,
зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
що мали зватись гордо – українці”.
(Н.Виноградська)

Щорічно, в четверту суботу листопада, український народ в смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять безневинних жертв голодоморів.  Голодомор 1932 – 1933 років в Україні – не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і залишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу. Смуток огортає душу, коли вчитуєшся  й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців голодомору, штучно створеного в благословенному родючому краї сталінським режимом. Статистика свідчить, що у понад десять мільйонів людей забрала життя голодна смерть. Давно заросли травою, а подекуди зрівнялись із землею могили жертв голодомору. Відійшли у вічність майже всі їхні мучителі. Та пам’ять невблаганна – люди все пам’ятають і зберігатимуть правду про ті  страшні роки, про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати її і пам’ятати.

З нагоди цієї скорботної дати 27.11.2020 року в бібліотеці-філії №13 (с.Хриплин, вул.Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС  Департаменту культури міської ради розгорнуто книжкову виставку-пам’ять “Схилімо голови в скорботі”. На виставці представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій: “Чорна книга України”; “Моєї пам’яті печаль”; Роберт Конквест “Жнива скорботи”; Олександр Міщенко “Безкровна війна”; “Голодомор 1932-1933 геноцид українського народу “.
Голодомор 1932-1933 років також  висвітлений в художніх творах відомих українських письменників та поетів: Улас Самчук “Марія”, Василь Барка “Жовтий князь”, Павло Загребельний “Тисячолітній Миколай”, Світлана Талан “Розколоте небо”, Ганна Ткаченко “Спалені мрії”, Іван Багряний “Тигролови”, Антоніна Листопад “Біла молитва братика” та інші.

Шановний читачу!  Прочитай, будь ласка, ці книги, які сповнені щемким болем і зажурою, задумайся над долею рідної України і чистим серцем пом’яни невинно убієнних…

Відповідальна за захід Бабій О.С.

Цими днями минає 95 років з дня народження видатного українського митця ХХ ст., борця за ідеали і свободу своєї нації – Опанаса Заливахи. Цій даті була присвячена мистецька хвилинка “Творець кольорового світу”, яка відбулася 26.11.2020 року у бібліотеці-філії №7 (вул. Дністровська, 22) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради.

Дитинство Опанаса Заливахи видалось непростим. Йому було всього 6 років, коли почався голодомор. Щоб вижити, батько вивіз родину на Далекий Схід. Закінчивши там школу та Іркутське художнє училище, а згодом Ленінградський державний інститут живопису, скульптури, архітектури ім. Рєпіна. Здавалося мрія здійснилася, але через рік його виключають і доля заносить його у Тюмень. Пропрацювавши рік у Тюмені, Опанас, у 1961 році приїжджає до Івано-Франківська. Тут відбувається його перша персональна виставка. Говорити про творчість Опанаса Заливахи нелегко, але то справжня насолода. “Наш Панасик, Панасичок”, так називали його друзі-шістдесятники: Іван Світличний, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл.
Понад 200 робіт художника було знищено. Зокрема і вітраж “Тарас Шевченко”, створений із друзями.
Митець, філософ й незламний борець за волю України всю душу вкладає у відродження незалежної України.
Усе творче життя Заливахи було зосереджено на одному – якнайповніше, глибоко, кольором і рисунком передати епічну велич української душі в час потрясінь.
Під час мистецької хвилинки у бібліотеці можна було ознайомитися із творчістю О.Заливахи та оглянути виставку “Твої таланти Івано-Франківщина”, де представлені альбоми з малярськими доробками митця, які збагатили українську образотворчу культуру ХХ ст. і заклала міцний фундамент нової самостійної держави Україна.

Відповідальна за захід – Матієшин О.Є.