“Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз,
заплачте разом, а не на одинці,
зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
що мали зватись гордо – українці”.
(Н.Виноградська)

Щорічно, в четверту суботу листопада, український народ в смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять безневинних жертв голодоморів.  Голодомор 1932 – 1933 років в Україні – не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і залишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу. Смуток огортає душу, коли вчитуєшся  й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців голодомору, штучно створеного в благословенному родючому краї сталінським режимом. Статистика свідчить, що у понад десять мільйонів людей забрала життя голодна смерть. Давно заросли травою, а подекуди зрівнялись із землею могили жертв голодомору. Відійшли у вічність майже всі їхні мучителі. Та пам’ять невблаганна – люди все пам’ятають і зберігатимуть правду про ті  страшні роки, про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати її і пам’ятати.

З нагоди цієї скорботної дати 27.11.2020 року в бібліотеці-філії №13 (с.Хриплин, вул.Берегова 4в) Івано-Франківської МЦБС  Департаменту культури міської ради розгорнуто книжкову виставку-пам’ять “Схилімо голови в скорботі”. На виставці представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій: “Чорна книга України”; “Моєї пам’яті печаль”; Роберт Конквест “Жнива скорботи”; Олександр Міщенко “Безкровна війна”; “Голодомор 1932-1933 геноцид українського народу “.
Голодомор 1932-1933 років також  висвітлений в художніх творах відомих українських письменників та поетів: Улас Самчук “Марія”, Василь Барка “Жовтий князь”, Павло Загребельний “Тисячолітній Миколай”, Світлана Талан “Розколоте небо”, Ганна Ткаченко “Спалені мрії”, Іван Багряний “Тигролови”, Антоніна Листопад “Біла молитва братика” та інші.

Шановний читачу!  Прочитай, будь ласка, ці книги, які сповнені щемким болем і зажурою, задумайся над долею рідної України і чистим серцем пом’яни невинно убієнних…

Відповідальна за захід Бабій О.С.

Цими днями минає 95 років з дня народження видатного українського митця ХХ ст., борця за ідеали і свободу своєї нації – Опанаса Заливахи. Цій даті була присвячена мистецька хвилинка “Творець кольорового світу”, яка відбулася 26.11.2020 року у бібліотеці-філії №7 (вул. Дністровська, 22) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради.

Дитинство Опанаса Заливахи видалось непростим. Йому було всього 6 років, коли почався голодомор. Щоб вижити, батько вивіз родину на Далекий Схід. Закінчивши там школу та Іркутське художнє училище, а згодом Ленінградський державний інститут живопису, скульптури, архітектури ім. Рєпіна. Здавалося мрія здійснилася, але через рік його виключають і доля заносить його у Тюмень. Пропрацювавши рік у Тюмені, Опанас, у 1961 році приїжджає до Івано-Франківська. Тут відбувається його перша персональна виставка. Говорити про творчість Опанаса Заливахи нелегко, але то справжня насолода. “Наш Панасик, Панасичок”, так називали його друзі-шістдесятники: Іван Світличний, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл.
Понад 200 робіт художника було знищено. Зокрема і вітраж “Тарас Шевченко”, створений із друзями.
Митець, філософ й незламний борець за волю України всю душу вкладає у відродження незалежної України.
Усе творче життя Заливахи було зосереджено на одному – якнайповніше, глибоко, кольором і рисунком передати епічну велич української душі в час потрясінь.
Під час мистецької хвилинки у бібліотеці можна було ознайомитися із творчістю О.Заливахи та оглянути виставку “Твої таланти Івано-Франківщина”, де представлені альбоми з малярськими доробками митця, які збагатили українську образотворчу культуру ХХ ст. і заклала міцний фундамент нової самостійної держави Україна.

Відповідальна за захід – Матієшин О.Є.