Чи не кожен із нас у дитинстві любив казки? Відповідь однозначна: звісно ж, їх любили усі!

Згадуючи це слово, ми повертаємося в дитинство, де все таке рідне і до болю таке знайоме. Бо тут добро завжди перемагає, панує мир, любов, злагода і гармонія.

І от 4 лютого 2020 р., не зважаючи на холодну погоду за вікном, учні Угорницької ЗОШ разом із зав. бібліотеки-філії №11 (с. Угорники) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради говорили саме про це.

Спочатку присутні ознайомилися з історією створення казок. Діти слухали розповідь про те, що частина казок є народними, але інша частина – це творіння талановитих і неповторних майстрів-казкарів різних часів і різних країн. Хлопчики та дівчатка мали змогу почути нові та пригадати уже так відомі їм казки. Також діти переглядали мультфільми створені за мотивами українських народних казок. А опісля всі разом обговорювали як поводилися головні герої і робили висновки якими потрібно бути в житті.

Захід приніс море позитивних емоцій усім присутнім, адже усі ще раз поринули у чарівний світ любові, тепла і дитинства.

6 лютого 2020 року у бібліотеці-філії №2 (вул. Карпатська, 14) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулась віртуальна книжкова виставка «Слід на все життя» (до 35-річчя з дня смерті Н. Забіли).

На творах Наталі Забіли виросло кілька поколінь дітей. Критики характеризували її творчість як «материнську пісню, цікаву, барвисту, розумну, клопітку, дбайливу», а в передмові до одного з видань Наталю Забілу названо «однією з найвидатніших українських письменниць, які пишуть для дітей». У її біографії немає місця екзотичним, романтичним чи героїчним подробицям. Можливо, тому що на це просто не було часу. Адже Наталя Забіла повністю присвятила своє життя дитячій літературі.
Упродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, тільки трохи краще. Саме тому Наталя Забіла ніколи не загравала з юним читачем, а вела розмову поважно й шанобливо, і часто – про речі дуже серйозні. Вона спілкувалася з дітьми просто й невимушено, не сюсюкаючи й не присідаючи навпочіпки, писала зрозуміло й цікаво, лірично й серйозно, наочно й тактовно розповідаючи, «що таке добре й що таке погано».
Відповідальна за проведення Дяків Р. Б.