Поетичний калейдоскоп “Поет, що любив життя”
Мої пісні – над рікою часу калиновий міст.
Я – закоханий в життя прочанин.
Б.-І. Антонич
8 жовтня 2019 року о 17:00 працівники абонементу МЦБС (вул. Короля Данила, 16) Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, відзначаючи 110-ту річницю від дня народження українського прозаїка, поета, перекладача, літературознавця Богдана-Ігоря Антонича, провели поетичний калейдоскоп “Поет, що любив життя”.
Так, як в калейдоскопі перемішують кольорові узори, так в даному заході переплелися і поєдналися різні форми бібліотечної роботи:
- презентація постаті Богдана-Ігоря Антонича «Дітвак із сонцем у кишені»;
- поетичні читання;
- буклет-памятка користувачу “Поет весняного похмілля”;
- книжкова виставка “З вітром століть приходимо до поета”
Головна мета заходу – популяризація української літератури, а також бажання нагадати про талановитого українського письменника, який пішов із життя у 28 років.
Презентуючи постать фантастично сонячного письменника користувачам, бібліотекар підкреслила, що Богдан-Ігор Антонич — це не лише ключова фігура українського модернізму, блискучий інтелектуал, талановитий прозаїк і драматург, це – символ літературного андерґраунду 1960-1970-х, співець зеленої природи та автор урбаністичних віршів, і врешті – постать, яка справила значний вплив на сучасну українську поетику. Його філософська лірика містить релігійні, космічні мотиви, разом із тим у ній – відгомін лемківського фольклору і поганської символіки.
Учасники заходу дізнались про дещо нові факти з побуту чи особистого життя поета: як стригся, усміхався, танцював на весіллі, де любив пити чай і чим займалась його дівчина. Бібліотекар також розповіла про те, як він був маленьким, на що дивився, чим займався, як виховувався і що було для нього важливим. Про те, що він любив рослини і співав пісні, малював і грав на скрипці. У яких селах та містах він жив і про які села та міста писав. Як одягався і як складав свої вірші. А також про його дивовижне вміння — навіть подорослішавши, залишатися дитиною, «дітваком із сонцем у кишені». Антонич став для нас ближчим і реальнішим.
