Історія подвигу “Ангели Майдану”

    Почуття гідності та честі, право на самовизначення є головними цінностями українців. Ці риси об’єднують наших героїв – борців за свободу та незалежність України різних часів: Української революції 1917–1921 років, Холодного Яру і повстанців 1920–1930-х, Української повстанської армії, учасників дисидентського руху, Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції Гідності, сучасної російсько-української війни. 20 лютого 2024 року бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради провели захід  – історія подвигу “Ангели Майдану”.

Сьогодні знову згадуємо події, які стали символом боротьби за свободу та гідність. Майдан — не просто площа в центрі столиці. Він став символом Свободи. Саме тому Революцію Гідності, як і протестний рух 2004 року, і Революцію на граніті, можна вважати продовженням Української революції, визвольних змагань часів Другої світової війни. Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.

Історична довідка.

21 листопада 2013 року, в дев’яту річницю Помаранчевої революції, зібрався Євромайдан. Ним розпочались події, відомі нині як Революція Гідності. Його основною метою було повернення України до європейського шляху розвитку, долучення держави до правового й економічного простору Європейського Союзу шляхом укладення угоди про асоціацію з ЄС, яку Віктор Янукович відмовився підписати. 30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців. Від сутичок постраждало 112 активістів і 45 журналістів. Брутальні дії влади викликали потужний масовий спротив. Вже наступного дня, 1 грудня, на Народне віче зібралося вже понад мільйон учасників. 8 грудня на Бессарабській площі повалено пам’ятник Леніну. Протистояння учасників Революції Гідності та представників режиму Януковича тривало понад три місяці. За цей період середмістя столиці стало осередком масового спротиву громадян, що виступали проти чинної влади й антидержавницької політики, яку та провадила. Майданівці облаштували наметове містечко, пункти обігріву, медичні пункти, сцену, побудували барикади, організували загони самооборони тощо. Територія Євромайдану перетворилася на центр опору силовикам як важелям впливу чинної на той час влади. Учасників Революції Гідності, які загинули від рук силовиків і їхніх найманців, у народі та зі сцени Майдану назвали Небесною Сотнею. Сумний список Небесної Сотні почав складатися 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану вірменин Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло львів’янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. До 18 лютого 2014 року вже налічувалося 9 загиблих. У період із 18 до 20 лютого загинуло та отримало травми та смертельні поранення найбільше протестувальників – 80 осіб. Усього героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарію Войтовичу – лише 17.

Шестеро з них були прикарпатцями:

– Роман Гурик – 19-річний студент з Івано-Франківська. Загинув юнак 20 лютого на вулиці Інститутській від кулі снайпера у скроню. Його останній запис на персональній сторінці в соціальній мережі: «Зараз або ніколи. всі на Грушевського, на смерть».

– Сергій Дідич – 44-річний підприємець. Проживав у селі Стрільче Городенківського району. Був активним громадсько-політичним діячем: депутатом районної ради та очільником ВО «Свобода» на Городенківщині. Після жорстокого побиття “беркутівцями”, загинув під колесами вантажівки.

– Ігор Дмитрів – громадський активіст, 30 років. Мешканець села Копанки Калуського району. Також був «свободівцем». На Майдан їздив двічі, весь час ставав на передову. Вдруге приїхав на Майдан 18 лютого і відразу кинувся у бій на передні барикади. Загинув Ігор 20 лютого – куля снайпера прострелила йому легеню.

– Богдан Калиняк – 52 роки, приватний підприємець. Стояв на Майдані безперервно два місяці, залишався в строю і після важкої застуди від крижаних струменів водомета. Він майже без сну і відпочинку допомагав пораненим, залишався на нічні чергування. Помер Богдан 28 січня у лікарні від пневмонії і гострої серцевої недостатності.

– Ігор Ткачук – 38 років, був будівельником. Уродженець Знам’янська Калінінградської області Росії мешкав в селі Велика Кам’янка Коломийського району Івано-Франківської області. На Майдан Ігор вирушив, щоб відстоювати майбутнє дітей. Їздив двічі. Перший раз повернувся на святкування першого дня народження найменшого сина. Невдовзі поїхав вдруге, коли силовики пішли зі зброєю на протестувальників. Загинув 20 лютого від вогнепального поранення.

– Михайло Костишин – 42 роки. Відразу після побиття 30 листопада 2013 року “Беркутом” мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Вступив до сотні Самооборони Майдану з Жовтневого палацу, ходив на мітинги, чергував вночі на барикадах. Додому приїжджав на декілька днів, після чого знову повертався на Майдан. Був жорстоко побитий у Києві та із 27 січня 2014 року перебував у Комунальній міській клінічній лікарні міста Львова, де і помер від отриманих травм 26 лютого 2014 року. 

– Василь Шеремет – 64 роки. На Майдан у столиці був з перших днів революції. Разом із земляками із Прикарпаття споруджував барикади, допомагав облаштуватися новоприбулим, вселяв у них віру в перемогу. Помер 7 березня в одній із київських лікарень від численних поранень, отриманих під час сутичок із «беркутівцями» на київському Майдані.

Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості. 2014 року Верховна Рада України заснувала орден Героїв Небесної Сотні, яким відзначають за громадянську мужність, патріотизм, обстоювання принципів демократії, прав і свобод людини, а також активну благодійну та громадську діяльність.

Інформацію створено за матеріалами інтернет-ресурсів www.blitz.if.ua https://uinp.gov.ua/  https://maidanmuseum.org/ 

Відповідальні за проведення всі працівники.