Історико-етнографічний калейдоскоп “Лемківщина: Трагічна історія та багатогранна спадщина”

Лемки – це етнічна група західних українців. Вона займає західну частину Карпат по обох схилах так званих Низьких Бескидів. Карпатський вододільний хребет поділяє Лемківщину на південну, або закарпатську, і північну, прикарпатську. Північна частина простягається від Сяну на сході до Попраду з Дунайцем на заході. З усієї цієї території лише частина південно-східної етнографічної Лемківщини належить нині до України — це частина  Великоберезнянського і Перечинського районів Закарпатської області. Основна ж частина Бойківщини входить до складу Польщі, а південно-східна – до складу Словаччини.

За княжих часів Лемківщина входила до складу Київської Русі, Галицького й Галицько-Волинського князівств. Цей край неодноразово захоплювали і ділили між собою іноземні поневолювачі. Трагічною сторінкою в історії Лемківщини стала події акції «Вісла», після Другої світової війни, коли  корінне населення північної Лемківщини було вирване з рідної землі і насильно депортоване до північно-західних воєводств Польщі та Радянської України. «Лемко», проте найбільш правдоподібно ця назва походить від загальновживаної лемками діалектної частки «лем» у значенні «лиш», «тільки». Лемки протягом довгих століть, зберігаючи прадавні київсько-руські побутові, духовні та мовні традиції, створили водночас своєрідний культурний пласт, який є оригінальним внеском до загальної скарбниці української, а також європейської та світової культурної спадщини. Територія Низьких Бескидів, де селилися лемки, значною мірою сприяла розвитку хліборобства. Воно вважалося основним на Лемківщині і мало багато спільного з рільництвом на Бойківщині. Були поширені різні домашні промисли: обробка дерева, каменю, вовни, ткацтво, гончарство, виготовлення дерев’яного посуду тощо.  11 серпня 2024 р. працівники бібліотеки-філії №4 (вул. Є. Коновальця, 132-А)  Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, підготували провели історико–етнографічний калейдоскоп «Лемківщина: трагічна історія та багатогранна  спадщина», який присвячується 80-й річниці початку депортації лемків. А також оформлена  книжкова виставка ««Лемківські поети та прозаїки». Серед представлених видань – збірки поета небувалого таланту, великого новатора у літературі Богдана-Ігора Антонича (1909-1937), який народився в с.Новиця Горлицького повіту. Писав літературною мовою, підкреслюючи у своїх творах глибоку любов до рідної Лемківщини. За його коротке життя вийшли три збірки поезій «Привітання життю», «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1935). В Україні плідно працював письменник з Лемківщини Дмитро Бедзик, автор численних оповідань, повістей, п’єс про Лемківщину. Найвагоміша його трилогія “Украдені гори” (1969), “Підземні громи” (1971), “За хмарами зорі» (1972). Широке признання здобула творчість Василя Земляка (1923-1977) з Вінниччини. У романі «Зелені млини» (1976) в захоплюючій формі зображено селянський побут, життя колишніх переселенців – лемків з Пряшівщини, їхню безмежну любов до рідних традицій, до пісні.

Запрошуємо до перегляду.