Інформ – досьє”А мій жребій – з голяками…”

«Світ ловив мене, та не впіймав…» – так загадав написати на місці свого поховання той, кого справді не можливо було спокусити жодною з принад, які дарує світ. Поет, мислитель, філософ, богослов – ось не повний перелік слів, котрими описують одного з великих українців – Григорія Сковороду. З моменту його народження минуло цілих три сотні років, а ми і далі не можемо до кінця збагнути глибину мислення цієї людини. Людина, котра могла отримати від цього світу все повністю добровільно відмовилася від усіх благ. ось він – справжній Сковорода, простий, скромний чоловік, котрий сягнув величі думки.

Цікавим фактом у біографії філософа є його зустріч з Катериною ІІ. Коли та заявила, що бажає бачити його, Сковорода прибув. Однак, коли імператриця увійшла в приймальний зал він не спішив розпливатися в поклонах перед її особою. А на питання, чому він не зробив належного поклону – чітко відповів, мовляв, ви бажали мене бачити але коли я зігнуся, то ви цього зробити не зможете. І це був не єдиним випадком у його житті.

То хто ж він насправді: містик чи дивак? 

І саме про все це у день народження, 3 грудня, великого українського філософа роздумували у бібліотеці-філії №11 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради під час короткого інформ-досьє під назвою “А мій жребій – з голяками…” (300 років від дня народження Г. С. Сковороди (1722-1794), українського філософа, поета, музиканта, педагога.). 

Не менш цікавими є і його твори. Тому їх не можливо було оминути. А знамениті «Байки харківські» – це не просто гарно написана книжка. Це щось більше. І власне, про це і наголошувалося. Бібліотекар наполегливо радив кожному прочитати ці коротенькі, але такі повчальні твори. Бо ж у них глибина мудрості. 

І звісно як же без короткого але так потрібного висновку, котрий для кожного був не лише підсумком сказаного. Але й напутнім словом. І разом із тим великим прикладом сили духу.