Ювілейна посвята ”Ірина Вільде – відома і незнайома”

”Щоб увійти в безсмертя, людина мусить скласти два екзамени:
один – перед сучасниками, другий – перед історією”
Ірина Вільде

5 травня 2022 року відзначаємо – 115 років від дня народження Ірини Вільде (Дарії Макогон-Полотнюк, 1907-1982), відомої української письменниці, автора численних романів, повістей, оповідань з життя Західної України. За свою самобутню і своєрідну творчість вона заслужила на велику пошану. Лавреатка Шевченківської премії, внесена ЮНЕСКО до списку знаменитих людей двадцятого століття та другого тисячоліття.
3 травня 2022 року при бібліотечному просторі абонементу ЦБ Івано-Франківської  МЦБС Департаменту культури міської ради проведена ювілейна присвята ”Ірина Вільде – відома і незнайома”. 

Захід цікавий тим, що бібліотекарі ознайомлювали з творчістю цієї талановитої письменниці та непересічної особистості не тільки користувачів бібліотеки, а й просто перехожих  містян чи гостей міста.

Глибоко шанована у письменницькій родині Ірина Вільде заслужила багато щирих і влучних висловлювань про неї від тих, хто мав нагоду спілкуватися з письменницею, цікавився її творчістю. Тож бібліотекар цитувала  багатьох її сучасників і саму Ірину Вільде, що допомогло створити життєво-творчий портрет письменниці. Наводились цікаві  факти біографії письменниці. Наприклад, мало хто знає, що в перекладі з німецької “вільде” означає “дика”, а ім’я Ірина – у даному разі похідне від Дарини. Ось так і “народився” псевдонім “Ірина Вільде”.  Ще в дитячі та юнацькі роки Дарина зачитується творами Шевченка, Франка, Федьковича, Лесі Українки та інших українських, російських та зарубіжних письменників. А свою видатну землячку Ольгу Кобилянську Макогони просто обожнювали. У  Ірини Вільде окрім всього цього були ще й улюблені пісні, музичні твори, одна із її улюблених пісень “Повій, вітре, на Вкраїну”.

Протягом усього свого шляху вона писала тільки про те, що добре знала. Так цикл  повістей “Метелики на шпильках”, “Б’є восьма”, “Повнолітні діти” допоможе нам відчути загальний дух, атмосферу тогочасного гімназійного життя, значною мірою побачити, як і чим жили, про що мріяли вихованці українських гімназій на Буковині.
Наполегливі довголітні творчі шукання Ірини Вільде на шляху народності і реалізму привели до визначного успіху – створення широкого художнього полотна роману “Сестри Річинські”. Написання його – справжній творчий подвиг письменниці. Про кількість затраченої творчої енергії, сил, таланту, серця може свідчити хоча б те, що роботі над романом вона віддала понад двадцять п’ять років.
Бібліотекар підкреслила, що Ірина Вільде залишила непроминальний слід в українській літературі. Доля творів Ірини Вільде нагадує долю фресок Софії Київської, яких для блиску і глянцю нездари-богомази замалювали олійними фарбами. Щасливий їхній творець, що не дочекався бачити наруги над шедевром своїх рук. Ірині Вільде довелося самій замальовувати свої твори їдкою, плакатною фарбою. І тепер настав час нам, умілим реставраторам відкрити правдиві обличчя її монументальної прози. Читаємо її твори і по новому пізнаваймо і осмислюймо їх.

Відповідальна: Кирста О.М.