“Рушникові доріжки моєї мами” Експозиція українських рушників із домашніх приватних колекцій родин Григоришин-Дутки, Кирсти, Щерби.

І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.

Мамо… Ластівкою, пісне моя, в споминах руки твоі пахнуть запашним хлібом, серпанком ми вечорами і вишитими рушниками.

У кожного є або була найближча і найдорожча людина – Мати. У кожного на денні душі лежить, як найкоштовніший скарб, спогад про материнську ласку і доброту. І хоч куди б доля нас не закинула, в пам’яті жевріє материнська домівка, їі руки, рушники…

З нагоди святкування Дня матері, що відзначається в Україні в другу неділю травня, з 4 по 12 травня 2016р. на абонементі ЦБ (Короля Данила 16) працівники репрезентували один із видів декоративно-ужиткового мистецтва : вишиті рушники, які люб’язно передали бібліотеці для експозиції родини Григоришин-Дутки, Кирсти, Щерби. Бібліотекар підкреслила, що вишиття для українця- це жива мова й історія епох, звідки пракорінь українського народу. Голка, нитка і полотно – це було найперше, з чого починалося виховання і навчання дівчини, адже вишивати мати навчали доньок ще змалку.

Рушники – одвічні обереги українського народу. Вони супроводжували людину все життя- від народження до останнього подиху. Споглядаєш виставку і перед очима проходить все життя мам-вишивальниць, які вишивали їх до кожного свята, до будь-якої урочистої події.

Рушника, а часом і не одного, брали із собою в дорогу, коли їх вивозили до Сибіру, як ворогів-куркулів, і саме рушник нагадував про рідну домівку. Ним обов’язково прикрашали чуже холодне помешкання – барак, вішали біля порогу на кілочку. Називались вони “кілковими”. Були окремі рушники для використання у будні та святкові дні.

Традиційно в кожній сім’ї вишивався свій родинний рушник. Є на виставці і “постові” рушники, оздоблені чорними нитками.

Як бачимо, рушники у повсякденному житті наших мам мали велике значення. “Хата без рушників – не хата “- говорить українське народне прислів’я. Тож і бібліотека стала у ці дні символом гостинності, злагоди і кожен, хто заходив сюди не приховував зачарування та захоплення.

Бібліотечна вітрина “Мати ніжна моя Молитовно тебе вітаю я” органічно вилилась у вишиване диво і також нікого не залишила байдужим, бо простий рушник по праву став символом материнства, символом України.

Рушниковий тиждень в бібліотеці припав до душі як сивочолим жінкам, які бачили життя, так і молодим користувачам, які його тільки починають.

Відповідальна – зав.відділом обслуговування ЦБ – Кирста О. М.