Поетичний набат “Маленька книжка у великій перемозі”

Сумний мотив на вишиванці –
Нитки чорнезні, біле тло.
Ми вічного двобою бранці,
Де у борні – добро і зло.
                               В. Присяжнюк

  Війна – це час, протягом якого ми  почали особливо цінувати життя. Вона змінила все: оточення, ставлення до тих речей, які ми до цього часу просто не помічали. Але найважливіше це те, що самі люди почали мінятися, вони  не залишаються байдужими, у них проявляються ті якості, які тепер так необхідні. Слід відзначити, що війна також торкнулася літератури, у якій народилися нові нотки.

Поезія під час війни може лікувати, давати надію. А може – закликати, надихати, допомагати знищувати ворога. Окрім того, творчість –  це можливість розповідати світу універсальною мовою співпереживання про цілком конкретні жахи і злочини, котрі коїть агресор на українській землі.  02. 2024 р.  в читальному залі ЦБ Івано-Франківської МЦБС (вул. Пилипа Орлика, 5) Департаменту культури міської ради відбувся поетичний набат “Маленька книжка у великій перемозі”. Працівниця краєзнавчого  відділу центральної бібліотеки, Зарецька Тетяна, сказала вступне слово і наголосила на тому, що ми всі розуміємо біль всіх втрат і глибоко співчуваємо родинам  загиблих. Пам’ятаємо всіх, живих і тих, хто вже не з нами: солдатів і активістів, цивільних, лікарів і волонтерів…24 лютого 2022 року російська федерація здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. Від цієї дати минуло два роки, протягом яких українці показали всьому світу сміливість, гідність та незламність.

Вже два роки українські військові та цивільні пліч-о-пліч протистоять російському загарбнику і захищають незалежність,  державність та національну ідентичність. Про це розповів прикарпатський письменник і краєзнавець Василь Бабій і прочитав свої поезії зі збірки “Воєнноліття”.  Сучасні автори акумулюють біль і горе від війни у римовані рядки, які уже називають поезією вільних, поезією нескорених. Їхня творчість назавжди увійде в історію як воєнна лірика українства 21-го століття. Сучасна українська творчість сповнилася нових сенсів. Саме такою є поезія авторки є Анни Данилюк яка зачитала свої вірші про війну.  

Не оминули увагою наш захід і письменники, журналісти, члени Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка (ТОПІЖ) Іван Гаврилович та Михайло Батіг. «Після Аушвіцу поезія неможлива» — написав колись філософ Теодор Адорно. Але життя довело, що це не так. Поезія навіть в часи важких та страшних подій може стати справжнім порятунком та силою, що об’єднує. Наша сучасна молодь не є байдужою до цих трагічних подій сьогодення, тому провідні фахівчині навчально-наукового Інституту українознавства Прикарпатського університету ім. В. Стефаника прочитали душевні проникливі твори місцевої поетки Валентини Грещук.  Добро, щирість, кохання і любов до ближнього і до життя загалом – це те, що завжди можна знайти в поезії Марії Мудрої. Її позитивні і  сповнені глибоких сенсів вірші, вразили всіх присутніх. А поетеса Оксана Місюк в своїх творах розкрила жіночий материнський погляд на цю смертоносну війну. Учасниця літературної студії “Перлина”, молода талановита авторка Яродана Віда зачитала  поезію, яка вселяє віру в перемогу і краще майбутнє. Також гостями заходу були  поети  Володимир Дяченко  та Світлана Пілецька.

Сьогодні звучали пісні:

• Сестри Тельнюк “Рядок з автобіографії”;
• Тарас Житинський “Синові”.

На початку було слово — запевняє нас Євангеліє від Йоана. Світ є текст — вигукує з іншого боку геть далекий від релігії Фрідріх Ніцше. Бо слово об’єднує всіх незалежно від статі, національності чи віросповідання. Слово – це зброя! І хочеться вірити, що воно дійсно має силу і несе до людей світло правди і віри в перемогу. Слово здатне  змінити реальність на нашу користь. Здатне творити нову реальність, в якій Україна якнайшвидше переможе зло, а ми всі знову почнемо писати вірші про щось геть не пов’язане з війною. Не  про смерть, а про життя і весну, і кохання.   

Відповідальна за проведення заходу Дубовська Оксана.