“На шлях я вийшла ранньою росою”

Сьогоднішнього дня у бібліотеці-філії №11 (с.Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було представлено караван історій “На шлях я вийшла ранньою росою” до 150 річниці від дня народження Лесі Українки.

25 лютого 1871 року народилася українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда», геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка – Лариса Петрівна Косач-Квітка(Леся Українка). Та якою насправді була ця відома жінка? Що ми про неї знаємо?

Попри різні догадки, легенди, перекази і розповіді постараємося дуже стисло змалювати образ життя відомої поетеси. А також, сьогодні, з нагоди 150-річчя з дня ї народження коротко згадаємо про цю не пересічну особистість нашої культури.

І так: мати, майбутнього світила української літератури Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — дворянка за походженням, поетеса й дитяча письменниця під псевдонімом Олена Пчілка, була активісткою українського жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок».

Батько, Петро Антонович Косач — дворянин, високоосвічений поміщик, котрий дуже любив літературу і живопис, дійсний статський радник, повітовий маршалок. Ну а дядьком Лариси Петрівни був Михайло Драгоманов. 

Важливо зазначити, що у будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Власне тому, Леся з малку мала винятково сприятливі обставини для шліфування вродженого мистецького хисту. 

Коли у 10-річному віці після операції з видалення вражених хворобою кісток, її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано.

Не менш цікавий факт є і про вибір її псевдоніма. Виявляється свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, тому вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Косач знайомиться з культурним бомондом Західної України: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, Наталією Кобринською. І саме Франко пізніше буде називати хворобливу і тендітну Лесю «єдиним мужчиною в нашому письменстві». А от відносини з Іваном Яковичем у неї були доволі строкатими. Та попри все, вони як інтелігентні люди зберегли дружбу. 

На зламі ХІХ—ХХ ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Цікаві факти про життя лесі Українки:

-У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша.

-В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. 

-Офіційний чоловік Климент Квітка був молодшим від Лесі на 9 років, хворів туберкульозом, не мав статків. Лесині батьки не сприйняли такого союзу, однак письменниця зреклася їхньої фінансової допомоги і вийшла заміж за Климента. Парубок поступово почав продавати усе, що нажив: від меблів до книжок, аби оплатити лікування дружини. Після смерті поетеси Климент прожив ще 40 років.

-Климент Квітка зберіг записи, на яких можна почути голос поетеси. Вони дійшли до наших днів.