Народознавчий калейдоскоп “Традиції на Андрія”

30 листопада в Україні відзначають День святого Андрія (День Андрія Первозванного.) В цей день на Абонементі ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели народознавчий калейдоскоп “Традиції на Андрія”, яким ознайомили присутніх з традиціями відзначення свята та представили книжкову виставку “Ніч на Андрія – таємнича пора: народні традиції, гадання-читання.

Бібліотекарка підкреслила, що це свято має два значення: релігійне та народне. Знайомлячи з першим, вона представила книгу “Пізнай свій обряд” і підкреслила, що цей день вважається днем пам’яті мученицької смерті одного з дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного, рідного брата апостола Петра. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». На Андрія відмовлялися від будь-якої роботи. Вважалося, що працювати в цей день – великий гріх. Це свято хоч і церковне, але водночас глибоко пов’язане з народними традиціями, воно є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Представляючи виставку, бібліотекарка ознайомила з книгами: О. Воропай” Звичаї нашого народу”, “Традиції і свята українського народу”, ” “Українці. Свята, традиції, звичаї” та з іншими. Відкриваючи книгу за книгою, бібліотекарка зачитувала цікаві факти святкування Дня святого Андрія.

Зокрема, вона наголосила, що за народним календарем, цього дня прийнято веселитися, адже саме сьогодні відзначають день Калити. Це свято – одне з найвеселіших у зимовому циклі. Дівчата та хлопці збиралися разом, готували смаколики та влаштовували забави. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, розповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили. Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала “свою” хату для вечорниць. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити – була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще вдень варила ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю. Після заходу сонця приходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було дочекатися 12-ої години ночі, щоб наворожити собі свою доленьку. Молодь обов’язково грала у веселу гру під назвою Калита. Дівчата заздалегідь випікали смачний корж з діркою посереднині, через яку протягувалася стрічка. Калиту підвішували до стелі, щоб парубок, який братиме участь у грі, міг дістати випічку лише зубами. Головне завдання молодика – вкусити калиту. У ніч на 13 грудня дівчата ворожили на кохання. Також наші пращури вірили, що в цей день уві сні можна було побачити свого майбутнього чоловіка.

Також бібліотекарка ознайомила з народними прикмети свята:

Якщо у цей день піде сніг і не розтане, то він буде лежати ще 110 днів.

Перед тим, як набрати з ополонки води, її слухали. Якщо чувся шум – до заметілі, а якщо стоїть тиша, – то зима буде спокійною.

Якщо у цей день морозно, але ясно, – до доброго і гарного врожаю.

Якщо в Андріїв день вогонь у печі горить червоним полум’ям, то скоро почнеться зима, а якщо білим – відлига.

Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.

Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.

Попри те, що прикмети не були підтверджені жодними фактами – вони мали тенденцію збуватись, тож щось таки наші предки розуміли, у спостереженні за природою, ще до того, як з’явились синоптики. Теж саме стосувалось і ворожіння – кожна дівчина вірила, що всі результати її ворожінь, неодмінно здійсняться протягом наступного року. Непідробні емоції викликали в присутніх і гадання-читання за сторінками книги “Конотопська відьма”. Учасники називали сторінки і абзаз із цих книг, а бібліотекарка зачитували книжкові пророцтва. Всі розуміли, що такі ворожіння, просто дань традиціям і ставилися до них жартома, та в глибині душі кожен думав про щось своє, потаємне та вірив, що наврочене на Андрія обов’язково справдиться. Тож нехай задумане збувається!

Відповідальна за підготовку і проведення : Кирста О.М.