Народознавчий калейдоскоп за матеріалами книги В.Скуратівського

2 січня українці відзначають Гната. Цей день завершував цикл передріздвяних свят. В цей день заборонялося прясти і прати. Жінки в цей день готувалися до свята – Різдва Христового: виготовляли обрядове печиво, а дівчата, зібравшись на вечорниці чи посиденьки, робили різдвяно-новорічні прикраси – “павуки” та “їжаки”.

“Павуки”виготовляли із солом’яних стебел. Це різноманітні квадратні та ромбоподібні фігурки, які виготовлялись із соломи житніх стебел. Нарізалися соломинки, протягували через них нитку і формували таким чином квадратики і ромби. У центрі “павука” розміщували найбільшу фігурку. З боків до неї долучали менші “павучки”. Для “їжаків” брали шмат глини чи борошняного тіста, виліплювали їжачка, оздоблювали його колосками жита, засушували. Ці прикраси підвішували на конячій волосині до сволока. Вони мали висіти од Різдва до Водохреща.

Однак найпопулярнішою традицією – українською символікою на різдвяно-новорічні свята був Дідух (Коляда). Виготовляли Дідуха з першого обжинкового снопа. Свою обрядову роль Дідух виконував упродовж різдвяних свят. Основна його роль – символізувати спільного предка – Діда.

Такі прикраси створювали особливий святковий настрій, передусім у вечері: у хаті затишок, мир і достаток, і були не гіршими за сучасні ялинки.

Фото із Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу ім. БАРВІНСЬКОГО.