Музеї Івана Франка

Центральна бібліотека для дітей з нагоди 165-річчя від дня народження Івана Франка знайомить читачів з місцями, які увічнили пам’ять про письменника.

Творча спадщина та наукова діяльність Івана Франка – неоціненні. Про митця ми знаємо з уроків у школах та вузах, його роботи ми читали і ними захоплювалися. Уся його творчість – це біль, печаль, захоплення, кохання, відчай,  пристрасть, страждання, мука, правда… І всі це можна відчути в одному творі, на одній сторінці, а то й в одному рядку. Письменник писав про реалії життя те, що бачив і пережив, кого зустрів і про кого чув. Описані місцини – справжні, почуття – справжні, герої – справжні. І сам автор теж справжній – завжди щирий і чуйний. Видатний.

Звідки у нього стільки радості і болю, стільки розуміння і передбачення, стільки мудрості і таланту?!

Щоб відповісти на ці запитання читач обов’язково повинен ознайомитися з витоками, з місцями, де пройшло дитинство, юність та зрілі роки письменника.

Пропонуємо вам ознайомитися з музеями, які варто відвідати у будь-якому віці!

Просто зараз пропонуємо читачам відвідати “Віртуальний музей Іван Франко в Києві”  за посиланням: https://frankovi.com.ua/3d-tour-with-audio-guide/ 

Сучасні технології перенесуть вас у київську квартиру Івана Франка, дадуть можливість зблизька та детально роздивитися кожну річ, помандрувати кімнатами музею. Запрошуємо!

Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі»

Відео “Нагуєвичі (історико-культурний заповідник). Село Івана Франка”

Якщо  у вас є змога подорожувати, то почніть з батьківської хати. Звідси бере початок  «Стежка Івана Франка». На околиці села Франкового дитинства, стоїть вказівник, який веде до художньо-меморіального комплексу «Стежка Івана Франка».

Починається вона від старого дуба (який на жаль, уже висох), названого у народі Франковим. Це свідок дитячих та юнацьких років Івана Франка, тут було улюблене місце його відпочинку. Під цим деревом він написав автобіографічне оповідання «Олівець».

Стежка веде у глиб лісу. Обабіч розміщені дерев’яні скульптури – символічні образи персонажів художніх творів Франка: Захар Беркут, Прометей, Каменяр, Дзвін, Мойсей, Кохана і багато інших. Серед дерев з’являється і постать коваля. Це скульптурне зображення батька письменника Якова Франка.

Далі ви потрапите на «Галявину казок» – улюблене місце дітвори, де вони зустрічаються з казковими героями письменника: цар звірів Лев, Ведмідь Бурмило, хитрий Лис Микита, Кіт Мурлика та інші.

В музеї під відкритим небом обачимо і садибу батьків Івана Франка, в яку входять: клуня-стайня, хата, шпихлір –  приміщення для зберігання зерна, кузня і колодязь.

Кузня – спогад дитинства малого Івана про батька

Батькова кузня була своєрідним сільським клубом, куди приходили селяни послухати розумної думки, поради. Це найперша школа життя хлопця. Розповіді, які чув Франко, послужили згодом матеріалом для багатьох його творів. Образ вогню у кузні освітив шлях маленькому Івану у широкий світ. У кузні зберігається ковальський інвентар, серед яких і речі батька Якова Франка: ковадло, великий молот та ковальський міх. Експонати садиби зібрані від родини Каменяра, селян рідного села, з Ясениці-Сільної, звідки родом мати письменника, з Дрогобича, з навколишніх сіл.

Перша кімната хати – світлі спогади про маму

Перша кімната велика за розміром, яку Франко називав «долішня». Тут велика піч, де готували їжу і на якій спали діти. На грядах стоять маленькі дерев’яні ночви, які належали матері Івана Франка.

Під грядами біля запічка – дощата постіль. Між нею та піччю висить дерев’яна колиска, в якій колисали маленького Івана.  В кімнаті стоїть довгий селянський стіл, за яким збиралася вся сім’я. Поряд зі столом стоїть скриня для святкового одягу. На стіні можна побачити цілий ряд образів.

Тут ми бачимо різні начиння для щоденного вжитку. Під вікнами стоять куделі з веретенами. Зимовими вечорами мати Франка пряла, співаючи і розповідаючи дітям казки і легенди. Світлі спогади про маму Іван Франко проніс крізь усе своє життя.

Сіни, де «Вранці дим всю хату заповняє…»

З «долішньої» кімнати повертаємось у просторі сіни. Сюди виведено димник. Взнаємо, що за часів Австро-Угорщини за комин потрібно було платити податок – подимне. Тому виводили димник у сіни. Коли у хаті палилося, то сіни і горище наповнювались димом, який виходив назовні малими отворами і відчиненими дверима. У сінях знаходяться речі повсякденного побуту: бочки, кадуби, зільниця, ночви, ступа, прялка, магільниця, жорна.

Світлиця, в якій працював Іван Франко

 З сіней виходимо в другу кімнату – світлицю, яка за Франковими описами називається «горішня».

До світлиці заходилося рідше, тут дотримувались більшого порядку, чистоти. В кімнаті невелика піч, в якій пеклося лише на свята. Тут зберігається кращий посуд, святковий одяг, вишиванки. Ліжко і мисник для посуду – речі вітчима Григорія Гаврилика. На стіні висить  дзеркало в дерев’яній оправі матері Івана Франка – Марії Кульчицької. У батьківську хату Іван Франко приїздив багато разів. Саме у цій кімнаті було написано найкращі твори письменника. На маленькому столі  знаходяться (в копіях) рукописи його творів, написаних у Нагуєвичах.

Батьківська хата, рідне село, де малий Іван зазнав дитячих радощів і гіркоти раннього сирітства – стали  міцним фундаментом, на якому виріс і зміцнів талант Івана Франка.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка, Криворівня

Перебуваючи в Криворівні в 1901-1914 рр., І. Франко зупинявся в цьому будинку, який належав у той час Василю Якіб’юку, місцевому різьбяру.

У 1953 р. будинок було віддано під музей. Зараз експозиція знаходиться в трьох кімнатах. В одній представлено робочу кімнату письменника, де його відвідували О. Кобилянська, С. Грушевський. Збереглося ліжко, на якому спав Франко, лавка з того часу, годинник, столик, топірець-бартка, який Якіб’юк подарував Франкові, сак для ловлі риби, крісло-розкладачка, на якому відпочивав Коцюбинський.

В літературно-меморіальному музеї імені Івана Франка у Криворівні Ви можете відчути як зустрічається минуле і теперішнє. В невеликих залах музею Івана Франка мистецтво минулих століть перетинається з сучасним мистецтвом, відчувається його тісний зв’язок. Музей цікавий і тим, що розташований в дерев’яному гуцульському будинку, віком понад сто років.

Тут Вас гостинно зустрінуть та проведуть цікаву екскурсію, розкажуть про життя та творчість Івана Франка, познайомлять з гуцульським колоритом та побутом. В музеї представлені добре збережені старовинні речі та предмети побуту гірського життя. Ви побачите старовинні дерев’яні меблі, різьблені скрині, мисники, стіл-скриню, приклади гуцульської вишивки.

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка (Дім Франка)

Урочисте відкриття музею відбулось 10 жовтня 1940 р. Під час німецької окупації Львова музей не працював. Експонати було перенесено до Національного музею, міської бібліотеки та Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Будинок сильно постраждав від попадання авіабомби. Повторне відкриття відбулось 27 липня 1945 р.

Загальний фонд музею складає близько 30 тис. експонатів, а експозиція розміщена на території двох будівель. Перша — це вілла, де мешкав видатний український письменник, поет, перекладач, публіцист, громадський та політичний діяч Іван Франко з сім’єю впродовж останніх 14 років свого життя (1902-1916 рр.). Будинок був спроектований дружиною письменника Ольгою Федорівною за прототипом будинку В. Антоновича (місто Київ), а будівництвом займалися польські майстри М. Заходний та Цеслевич.

У цьому будинку розміщена меморіальна експозиція, де представлено побут, особисті речі Франка та його родини, особлива атмосфера, у якій жив і працював Каменяр. Експозиція складається з передпокою і п’яти кімнат: бібліотека, спальня Івана Франка, їдальня, робочий кабінет, жіноча кімната.

Невід’ємними елементами інтер’єру є роботи І. Труша, який був другом господаря будинку, а також улюблені Франком книги, рибальське приладдя та дорогі серцю Каменяра деталі гуцульського побуту.

Бібліотека мала найбільшу цінність для Франка. Вона вважалася однією з найкраще укомплектованих приватних книгозбірень Львова. Згідно із заповітом письменника, після його смерті бібліотеку і архів було перевезено до Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Там вони зберігалися до 1950 р., а згодом їх передали до Києва в Інститут літератури ім. Т.Шевченка НАН України, де вони знаходяться понині. Тепер у меморіальному будинку на місці бібліотеки експонуються старі видання, періодика того часу, є невелика кількість аналогів.

Дім Франка – це не просто Музей.

• Це також Дім Муз, де вирує багатогранне мистецьке життя; Відео:https://pt-br.facebook.com/dimfranka/videos/1617316171787788/

•  Дім Науки, що є осередком франкознавчих та музеологічних студій;

• Дім Діалогу, де відбувається чесна дискусія та пошук порозуміння;

• Дім Родини, де по-домашньому затишно і тепло.

• А ще це справжнє Місце Сили. Ласкаво просимо в гості до живого творця і “цілого чоловіка”! Тут ФРАНКОВО!

Музеї ласкаво запрошують всіх, хто хоче глибше пізнати особистість Івана Франка! Вони дають нам можливість доторкнутися до його речей, відчути атмосферу, в який він жив та творив.

За матеріалами Інтернет видань.

Підготувала Томілова Л.І.