Літературний профіль “Мушу випити келих до дна…” /до 125-річчя від дня народження Є.Ф. Маланюка/

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Є. Маланюк

Ім’я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довго творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської влади, яка повісила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя. Любов до рідної землі додавала письменникові наснагу творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.

01.02.2022 року в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був проведений захід з нагоди 125-річчя від дня народження Є.Ф. Маланюка: літературний профіль “Мушу випити келих до дна…” .

До заходу працівники читального залу підготували для користувачів відеопрезентацію “Імператор залізних строф”, в якій  був висвітлений не простий життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка.

1923 року письменник був змушений переїхати в Подєбради для навчання в Українській Господарській Академії. Чехословаччина в той час була справжнім освітнім, науковим і культурним центром для українських емігрантів. Навчання стало для Євгена Маланюка періодом бурхливого літературного життя: доповідей, дискусій, мистецьких змагань. Серед побратимів-літераторів були Юрій Дараган, Леонід Мосендз, Наталія Лівицька-Холодна, Микола Чирський, Михайло Мухін, Олена Теліга, Улас Самчук.

1925 року в Подєбрадах вийшла перша збірка віршів поета «Стилет і стилос», яка стала знаковою подією в житті автора та літературно-мистецькому процесі.

Маланюк сам себе назвав “імператором залізних строф”. Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно його життя і творчості. А назва першої збірки поезій стала символом усього творчого шляху письменника.  Стилет — це зброя, різновид кинджала, а стилос — загострена паличка для писання на вкритій воском дощечці. Стилет — це символ збройної боротьби за волю, за ідеали, стилос — це інструмент фіксування думки та краси, символ мистецтва. Автор розмірковує, що з них ефективніше.

Євген Маланюк – інтелектуал того специфічного культурного мислення, яке дозволяє бачити реальність одночасно в історичній та футурологічний площині, вкладати філософський сенс у метафору, насичувати громадянським почуттям теоретичні рефлексії.

А є й інший Маланюк – блискучий лірик, поет пристрастей і втрат, для якого любов залишається єдиним притулком, єдиним причалом, єдиною Батьківщиною «на палубі, під зорями удвох…».

Євген Маланюк — одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її безумовний класик. Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації. Гордий і безкомпромісний самітник був завжди непокірний характером, думкою, душею. І якщо й з’являлося слово «покора» в його житті, то це була лише покора перед Богом: «Час, Господи, на самоту й покору…».

Відповідальна: Дубовська О.П.