Літературний календар “”Знайомство з українськими письменниками-ювілярами вересня”.

Сьогодні, 3 вересня, на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС провели захід – літературний календар “Знайомство з українськими письменниками-ювілярами вересня”.  Цей місяць як елегатний фіакр із велюровою оббивкою, котрий мчить бруком давнього міста. Ліхтарі відсвічують поміж пожухлого листя, різнобарвні айстри в руках перекупок ще сповнені серпнево-літнього тепла. Втім, вересень щедрий не лише врожаєм, а ювілейними датами

вересня – 65 років від дня народження українського прозаїка, видавця, журналіста Мирослава Дочинця. У його книзі “Світильник слова” слова, які влучно описують закулісся письменницької діяльності, таїнство процесу творення:  “Коли пишеш роман, то, як ворона в гніздо, тягнеш до нього все, що кидається в очі, що западає в душу. Нова книга “зрушується” в мене після того, як я вловлюю її тональність, ритміку, навіть лексикографіку. Відтак починається “золоте прядиво” сюжету. Як на мене, книга повинна дихати, як дихає здорова людина”.  вересня – 255 років від дня народження драматурга, прозаїка та автора ленендарної “Енеїди” Івана Петровича Котляревського. Саме він — основоположник української сучасної літератури. Цікавим є той факт, що уперше “Енеїда” була видана без відома автора 1798-го видавцем Максимом Парпурою. Іван Котляревський розлютився через це, тому присвятив видавцеві декілька рядків у наступній частині “Енеїди”:

вересня – 130 років від дня народження прозаїка та кінорежисера Олександра Довженка. Думаю, багато хто зі щемом і ностальгією згадує його з

“Зачаровану Десну” ще зі шкільних уроків. Ось уривок про трактування дитиною ікони: “Але картиною над картинами була картина страшного божого суду, що її мати купила за курку на ярмарку на страх лютим своїм ворогам — бабі, дідові і батькові. Вона була така страшенна й разом з тим повчальна, що на неї боявсь дивитися навіть Пірат. Верхню частину картини займав дід і всі святі. Посередині лізли з домовини мерці — одні до раю вгору, інші вниз. Через усю картину серединою і по всьому низу викручувався великий голубий ужака. Він був набагато товщий від тих ужак, що ми колись убивали в гарбузах. А під ужакою, внизу, геть-чисто все горіло, як на пожарі, то було пекло. Там горіли грішні душі і чорти. А в самому низу картини, в окремих клітках, було ще намальовано щось на зразок виставки чи прейскуранта кар за гріхи. Хто брехав чи дражнився,— висів у вогні на гаку за язик. Хто не постив,— за живіт. Хто їсть нишком у піст стоянку чи жарить яєчню з салом,— той на гарячій сковороді голим задом, хто лаявся, той, навпаки, лизав сковороду язиком”.  вересня – 160 років від дня народження поета, лірика та публіциста Павла Грабовського:

Обезмучено-недужий,

вересня – 160 років від дня народження Михайла Коцюбинського. Його імпресіоністияна новела “Intermezzo” досі чарує читачів, а “Тіні забутих предків” магнетично приваблюють драматургів і режисерів.  Захопливим є той факт, що Михайла Коцюбинського іноді називали Сонцепоклонником і Соняхом, а все через його любов до квітів, сонця та дітей. Цікаво, що працюючи клерком у статистичному відділі Чернігівської земської управи, Михайло Михайлович завжди приходив на роботу із квіткою у бутоньєрці. Крім цього, його любов до природи яскраво виражається і в творах, де він неодноразово оспівує цвіт яблуні, спів жайворонка, дитячі очі тощо. Більше – дивіться у відеоогляді бібліотекарок.