Літературний глобус “Маленька фея з Ґеворта”

21.04.2021 року працівники бібліотеки-філії №3 (вул. Хоткевича, 52а ) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради для широкого кола користувачів підготували літературний глобус “Маленька фея з Геворта”, присвячений 205-річчю від дня народження Шарлотти Бронте (21 квітня 1816 р. — 31 березня 1855 р.).

Шанувальники письменниці здійснили віртуальну мандрівку і побували у невеличкому містечку Геворт на півночі Англії, дізналися багато цікавого про талановитих сестер Бронте: Шарлотту, Емілію, Анну. 

У 1821 році, коли Шарлотті виповнилося лише п’ять років, від раку померла мати. Сестра покійної Марії — тітка Бренуелл замінила дітям матір і завжди намагалася матеріально та морально підтримати сиріт. Коли Шарлотті виповнилося вісім років, батько відправив її в школу у Кован-Бридж. Тут уже вчилися дві старші сестри Марія та Елізабет. Восени до них приєдналася шестирічна Емілі. Для сестер це було, мабуть, найгірше місце на землі. Вихованці жили у сирих, погано опалюваних кімнатах, їли мізерну, часто зіпсовану їжу, а за кожну провину на дівчат чекало публічне і суворе покарання. Коли у школі почалася епідемія тифу, переляканий батько забрав сестер додому. Але вони уже заразилися туберкульозом і скоро померли одна за одною у рідному Геворті та були поховані у фамільному склепі поруч зі своєю матір’ю. Всі ці події назавжди запам’яталися юній Шарлотті. А згодом цю ненависну школу вона описала у своєму романі “Джен Ейр”, як Ловудський пансіон, в якому виховувалася головна героїня. Троє сестер Бронте та брат рано прилучилися до літературної творчості, що були пристрастю всієї родини. Так, зокрема і їхній батько видав дві невеличкі книжки духовних віршів, а діти придумали своєрідну гру, якою жили багато років поспіль. Вони вигадали дві країни — Енгрію та Ангору: Шарлотта (тепер найстарша) із братом писали літопис африканської Енгрії, а Енн з Емілі створювали історію Ангори. Ця гра стимулювала їхню фантазію і саме їй були зобов’язані Бронте навичками літературного письма. Невеличкі кишенькові книжечки, дрібно списані інформацією про міфи, політику, географію країн, були “школою молодого бійця” для талановитих дітей. “Я хочу, щоб наше обдарування не пропало даром”, — писала у своєму щоденнику Шарлотта. І старша Бронте ризикнула. Два­дця­тиоднорічна авторка відправила свої вірші на суд відомому поетові Роберту Соуті. У відповідь вона отримала пораду… зайнятися жіночими справами. Так би воно, можливо, і було, але майбутню письменницю врятувало нещасливе кохання до вчителя Костянтина Еже, чоловіка директорки брюссельського пансіону, де навчалася Шарлотта. Воно спровокувало чергову спробу творчості. Дівчина щовечора писала листи коханому й не відправляла їх. Зрештою, ці сердечні переживання вилилися у перший великий твір письменниці — роман “Учитель”. Сестри Шарлотти — Емілі та Енн — у цей час також пробували себе в літературі. І якось, випадково натрапивши на вірші Емілі, Шарлотта запропонувала сестрам видати спільну збірку поезій. Проте, пам’ятаючи про попередню невдачу і прикру пораду “займатися жіночими справами”, Шарлотта знайшла радикальний вихід. Сестри вдалися до літературної містифікації — “стали” чоловіками: братами Белл — Каррер (псевдо Шарлотти), Елліс (Емілі) та Ектон (Енн). Збірник віршів цих трьох авторів, виданий коштом самих поетів — видавцям сплатили 46 фунтів, — було надруковано у травні 1846 року. Критика була прихильна до творчості молодих митців, особливо відзначивши романтичні поезії Елліса (Емілі). Рік по тому на адресу видавництва надійшли три романи братів — “Учитель”, “Буремний перевал” та “Агнес Грей” відповідно Каррера, Елліса та Ектона. Два з них було видруковано того ж року — і двоє братів Белл зразу завоювали свого читача. А ось Шарлотті знову не пощастило — “Учителя” видавці відхилили. Наскільки ж сильним був характер цієї молодої жінки, що ця невдача не вплинула на бажання писати далі! Менше ніж через рік Каррер Белл завершив свій наступний твір. Називався новий роман “Джен Ейр”. Мабуть, зайве казати, що це — най­успішніший твір письменниці. Видавці взяли його до друку 1847 року. На той час у літературних колах ходили чутки, нібито всі романи братів Белл належать перу одного автора, письменника-чоловіка (з приводу того, що Белл є псевдонімом, ні в кого сумнівів уже не було). Невідома нікому авторка “Джен Ейр”, щоб отримати заслужену славу, відважилася на черговий радикальний крок. Вона поїхала до Лондона, аби своєю присутністю засвідчити автентичність творів, спростувати вигадки й повідомити громадськості про свою справжність. Це був кінець братів Белл. На літературну арену вийшли, аби залишитися там назавжди, сестри Бронте. Знаний британський прозаїк Вільям Теккерей, прочитавши “Джен Ейр”, назвав авторку англійською Жанною Д’Арк, відзначивши любов до істини та сміливість суджень молодої жінки. 

У біографії письменниці і донині залишилося чимало таємничого. Вже майже дві сотні років живе історія кохання найвидатнішої романістки Великобританії Шарлотти Бронте і її вчителя Костянтина Еже. Дослідники творчості Шарлотти кажуть, що він її листи не читав, дер і викидав, а його дружина зробила неймовірну річ: склеїла клаптики порваних листів і зберегла їх у скриньці з коштовностями. Тож до нас дійшли, принаймі, чотири такі листи. Ще інші літературознавці пишуть, що саме тоді, коли Шарлотта  очікувала на відповідь, Костянтин Еже ігнорував її листи та записував на них якісь рахунки. Існує ще й така версія, що Костянтин Еже, чоловік власниці брюссельського пансіону, також був закоханий у цю крихітну розумну панночку, але в епоху вікторіанської Англії ці почуття були приречені. Про це нещасливе кохання йдеться у першому романі письменниці “Учитель”. А спершу здається, що особисте життя Шарлотти Бронте є скромним і звичним для консервативної країни. Заміж вийшла пізно — у 38 років. Однак, чоловікам подобалася ця маленька (всього 145 см зросту!), непоказна, але розумна панночка. На її адресу неодноразово надходили пропозиції щодо заміжжя, але дівчина їх відхиляла. Несподівано для всіх її обранцем став давній залицяльник, пастор із парафії батька. Артур Белл Ніколс, був закоханий в Шарлотту давно і не раз пропонував одружитися. Її батько був спочатку проти шлюбу, але врешті-решт погодився. Вони одружилися в 1854 році. Жили разом недовго, Шарлотта померла через 8 місяців після заміжжя, будучи вагітною первістком. Лікарям так і не вдалося встановити точну причину її смерті (швидкоплинні сухоти, важкий токсикоз чи, навіть, тиф, яким вона могла заразитися від служниці). Дружба Шарлотти з письменницею Елізабет Гаскелл, хоч і не особливо близька, мала велике значення, оскільки Гаскелл написала першу біографію Бронте після її смерті в 1855 році. Найвідоміші романи Шарлотти Бронте: “Джен Ейр” (1847), “Ширлі” (1849), “Вільєтт” (1853). Роман “Учитель” вийшов у 1857 році вже після смерті авторки за редагуванням її чоловіка.

Присутні разом із Шарлоттою Бронте зустрілися зі своїми улюбленими героями та опинилися у старовинному і таємничому маєтку Торнфілдхол, здійснили захопливі прогулянки зеленими пагорбами, оповитими  ранковими туманами, блукали вересовими пустищами і мальовничими долинами, залитими місячним сяйвом, милувалися суворими  пейзажами півночі Англії.

Всі охочі переглянули відеопрезентацю про Шарлотту Бронте, з якої можна почерпнути багато цікавих фактів про талановиту сім’ю Бронте, численні екранізації творів письменниці, захопливі фільми про трьох сестер, їх незабутні романи, які і тепер не втратили популярності.

 Відповідальна – Озарко М. М., Сайко А. А.