Літературна сторінка “Поет національного болю”

Нехай гнеться лоза,
А ти, дубе, кріпись,
Ти рости та рости,
Не хились, не кривись;
Ти глибоко углиб
Твердий корінь пусти,
Гілля вгору розкинь,
Ти рости та рости!
(Степан Руданський)

  6 січня — день народження поета, який народився на Поділлі, навчався у Петербурзі, помер у Криму, посварився з батьком, перейшов на українську мову, вивчився на лікаря, а не на попа й переклав Гомерову «Іліаду» та Вергілієву «Енеїду». Йдеться про Степана Руданського, вірші якого читали й шанували чи не в кожній українській родині. Саме тому ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради, 6 січня присвятили цьому митцеві літературну сторінку “Поет національного болю”. Зібрали для наших читачів майстерний, дотепний і досі актуальний творчий доробок автора у невелику добірку, а також нагадали про найголовніші віхи його життя.

Непросте життя, виснажлива хвороба передчасно звели у могилу Степана Руданського, але його ім’я назавжди увійшло до плеяди визначних діячів української культури, якими пишається народ. Він бо започаткував у новій українській літературі жанр віршованої гуморески, або, як він сам його називав, співомовки. Назавжди залишився поет в історії української ліричної поезії та пісенної творчості як автор пісні “Повій вітре на Вкраїну”, яку написав у 1856 році в Петербурзі, під час навчання у медико-хірургічній академії. Цю віршовану тугу за рідною землею називають світовим романсом з Поділля. 

Руданський беззаперечно є поетом з високою національною свідомістю, у багатьох його творах звучить конкретний заклик протистояти зросійщенню, не зрікатися свого кореня. Для цього поет використовує цікаві форми, яскраві епітети, несподівані алегорії і постає перед читачем вже не як побутовий гуморист, а як волелюбний інтелектуал, який вчить українців ненавидіти будь-яке ярмо та плекати в собі почуття національної гідності. З 1861 року Степан Руданський працював у Ялті, де займав посаду міського лікаря, портового лікаря і лікаря Ялтинського повіту. Продовжував писати та бути активістом культурного життя: організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. Творчість Руданського жанрово різноманітна: балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного і алегоричного змісту, переклади і переспіви стародавніх епосів. Руданський збирав українські пісні. В Ялті підготував до друку збірники “Подільське весілля” та “Копа пісень” (1862). Влітку 1872 року під час боротьби з епідемією холери поет захворів, загострилася давня недуга – туберкульоз, що врешті призвело до смерті. Минуло понад 150 років з дня смерті Руданського, але й сьогодні він продовжує дивувати нас задушевністю своїх ліричних поезій, веселим і водночас вражаючим сміхом гуморесок, антиімперськими поемами, схожими на кобзарські думи. Пригадайте перлинки творчості поета і ви.

Відповідальні працівники бібліотеки.