Літературна візитівка «Душа належить людству і епосі»

До  95-ї річниці від дня народження Ліни Костенко, 19 березня в бібліотеці-філії №14 (вул.Олександра Довженка, 12) МЦБС Департаменту  культури Івано-Франківської міської ради була підготовлена  і проведена літературна візитівка «Душа належить людству і епосі».

«Поезія — рідна сестра моя. Правда людська — наша мати» — громадське й поетичне кредо поетеси. Чистим сумлінням із великою правдивістю надихає читачів любов’ю до народу, до України, до нашої історії, культури. Неповторну поезію сприймаєш серцем і розумом із довірою як непересічну естетичну насолоду, що збагачує духовний світ у становленні і формуванні свідомої особистості. В бібліотеку були запрошені учні 5 класу приватного ліцею «ВССКУЛ». Діти уважно слухали відеопрезентацію про життя і творчість Ліни Костенко.

Письменниця дебютує з ліричними віршами на початку 50-х років ХХ століття. Перші збірки засвідчили, що в українській літературі з’явився самобутній і надзвичайно талановитий митець. Поезія з самого початку, від перших віршів, була бунтом особистості Ліни, повстанням духу. Вона була вистражданою надією людей на своє відродження, можливість повернутися до себе. Бібліотекарка читального залу підготувала виставку книг улюбленої народної поетеси за розділами: «Абсолютний слух до «голосу віків»; «Адресовані людям вірші-найщиріший у світі лист»; «В її віршах-історія народу».
«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», — так визначила вона сама, саме так із хвилюванням сприймаєш її поезію, як прохання-благання не бути байдужим і бездушним, а жити за вищими нормами моралі: «…Життя іде і все без коректур. І як напишеш, так воно і буде. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш, то уже навіки».
Тривожно линуть схвильовані слова: «Чого хвилюються народи і люди залишають зло? Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як і жити, люди, на землі?».

Значущість творчості Ліни Костенко полягає в сутності її самої, яку вона і визначила: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І може, це і є моя найвища сутність».

Відповідальна за проведення Казакова І.В.