“Жертовний шлях патріота: доля і муза Олега Ольжича”

8 липня 2017 року о 14:00 на абонементі ЦБ (К. Данила,16) відбувся екскурс в літературну спадщину поета “Жертовний шлях патріота: доля і муза Олега Ольжича”.

Відзначаючи 110-ту річницю від дня народження одного з найпотужніших, найвидатніших українськихх поетів першої половини ХХ ст., публіциста, ідеолога українського націоналізму, політичного і революційного діяча, закатованого у німецькому концтаборі Заксенгаузен Олега Ольжича (Кандиби, 08.07.1907 -09.06.1944), бібліотекарі ознайомили користувачів із цікавими біографічними фактами та самобутньою літературною спадщиною великого патріота України.

Зокрема, бібліотекар підкреслила, що  у радянські  часи його ім’я було під жорстоким “табу”. Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя  української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни. Олег – свідок бурхливих і трагічних подій української революції  1917 року. Той факт, що його батьком був відомий український поет Олександр Олесь, який у 1919 році став культурним аташе УНР , негативно відбився на долі поета та його матері, які залишившись в Києві одні після поразки УНР та з приходом радянської влади стали “ворогами народу”. Нелегка доля судилася Ольжичу: червоний терор, голод, холоднеча та інші страхи, які несе війна, еміграція (1923 р.).  А далі стрімкий злет його зірки: навчання в Карловому,  а пізніше в Українському вільному університеті (1924-1925 р.р.), написання наукових та дослідницьких робіт з археології та суспільствознавства, у 1929р,  він уже член ОУН (після знайомства з Є. Коновальцем у Римі), в 1930р,- доктор наук, а далі і як більш знаний поет. Він стає співробітником відділу археології національного музею у Празі, потім головою Культурної Референтури Проводу Українських Націоналістів, зявляються збірки його поезій “Рінь”(1935) та “Вежі”(1940). Знайомлячи присутніх із творчою спадщною ювіляра, бібліотекар наголосила, що як поет О. Ольжич усіляко пропагував цінності, які підкреслювали героїчну суть українця та української нації. Його лірика-це сповідь воїна, відкритого і  чесного в бою, який чітко усвідомлює, що тільки ціною власного життя. прокладаєтся шлях до свободи (“Триптих”). З початком Другої світової війни О. Ольжич змушений повністю повернути себе до організаційної та публіцистичної діяльності на теренах України, й ця робота тривала аж до кінця його життя у нацистському таборі смерті, де був звірськи закатований і спалений. Третя збірка “Підзамче”, упорядковано самим автором, побачила світ уже після його смерті. Підсумовуючи, бібліотекар зауважила  що поетична творчість Ольжича має безпосередній звязок із його ідеологічними та політичними переконаннями. Це ще один приклад жертовності, коли особистий талант і уподобання йде на користь спільній справі національного відродження. Знаково,  що літературну спадщину поета націонаонального героїзму разом із бібліотекарями демонструвала користувачам представник творчої молоді, учасник ММО “АРТАКТИВ”, що діє при бібліотеці , Мілена Вітровська, яка емоційно з надривом читала вірші із книги Олега Ольжича “Незнаному Воякові”. Нині багато імен, й серед них ім’я Олега Ольжича, заховані від нас за численними штампами й шаблонними образами. Екскурсом в літературну спадщину поета бібліотекарі прагнули показати, наскільки багатогранною особистістю був Олег Ольжич – не лише кремінний революціонер з кам’яними рисами обличчя й холодним поглядом, а також і молодий освічений провідник, один з тих, котрі могли б створити нову європейську Україну.                                                                                          Захід проведено для широкого кола користувачів, в рамках відзначення Року Української Революції 1917- 1921 р.р.

Відповідальна-завідувач відділу обслуговування ЦБ Кирста О.М.