Екскурс життєвими та творчими шляхами о. Ярослава Лесіва “Мій хрест – в руках нестиму”

Бібліотекарка Тетяна Нємцева, котра родом із рідного отцю Ярославу Болехова, розповіла про його життєвий шлях. Шлях особистості титанічного духу. У своїй автобіографії, написаній у січні 1990 року:

“Я, Лесів Ярослав Васильович, народився 3 січня 1945 року в селі Лужки Долинського району Івано-Франківської області, українець, безпартійний. В 1962 році закінчив Витвицьку середню школу, в цьому ж році вступив до Івано-Франківського технікуму фізичної культури.

В 1965 році після закінчення технікуму був направлений на вчительську роботу в Кіровоградську область. В 1967 році був заарештований КГБ за приналежність до Українського Націоналістичного Фронту, організації, що відстоювала незалежність. Термін 6-літнього ув’язнення відбував у мордовських таборах та Володимирській тюрмі.

В 1973 році повернувся додому із забороною вчителювати, працював столярем на Болехівському лісокомбінаті.

В 1979 році був вдруге арештований по сфабрикованій справі, за участь в Українській Гельсінській Групі, яка виборювала права людини і демократичні свободи в Україні. В 1981 році мені знову фабрикують справу і після 192-денної голодівки-протесту мене таки засуджують до 5 років таборів суворого режиму.

В 1986 році повернувся додому і до 1988 року працював столярем. Пройшовши курс духовного навчання, 27 грудня 1988 року, був рукоположений в сан священника Української Греко-Католицької Церкви.

Відправляю Богослужіння ще в нереєстрованій церкві св. Параскевії у м. Болехів” [із книги “Антологія краю. Долина. Болехів. Околиці”, котра побачила світ у 2000 році у львівському видавництві “Логос” за сприяння тодішнього міського голови м. Львів п. Василя Куйбіди].

Життя о. Ярослава Лесіва трагічно обірвалося 9 жовтня 1991 року. Втім, його поезія житиме вічно. Глибокі верлібри, вірші, схожі до японських хоку — це все віднаходимо у його багатому творчому доробку.

Есеїст, учасник руху шістдесятництва, політв’язень Євген Сверстюк так писав про поетичні овиди отця Ярослава:

“В морі поезії [неопублікованої] ми досі не помічали його скромної постаті. Але коли читатимемо його збірку “У небі пісня обірвалась”, то віднайдемо не одну поетичну перлину…У ній все справжнє, народжене з болю, освітлене сяйвом наших одвічних ідеалів. На чорний навколишній світ Лесів дивиться очима тих добрих синіх гір, що все бачили на своєму віку і не можуть змілитися до дрібної мети або темної розпуки”.

Навіть у неволі він, мов імпресіоніст, поетичним пензлем змальовував естетику рідної землі, трепет святкувань:

                  ***

Свята минули Різдвяні

Усе на цім світі минає

Думки мої вслід за вітрами

В сіру безвість снігів відлітають

Одинокий у рідній чужині

Вкотре сам із собою лишаюсь

Наче стяг на полярній крижині

Весняних експедицій чекаю

На заході присутні декламували поезію отця Ярослава, поговорили про його верлібри й вірші, схожі з японськими хоку:

                         ***

Коли ще так щебече пташка

В зеленім верховітті —

Ще є, ще є на світі щастя

І добро на світі.

                       ***

Вже соняшник давно відцвів,

А біль і досить не стихає.

Невже лавинище снігів

Усе покриє і зрівняє?

Але й тоді, з таких глибин,

Крізь сніг, крізь лід, крізь камінь

Душа проб’ється до людей —

За них болітиме віками.

Інформацію підготувала бібліотекарка Абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Тетяна Нємцева

За технічну підтримку подяка колегам: завідувачці Абонементом ЦБ Ользі Михайлівні  Кирсті та бібліотекарці Марії Василівні Зіняк.