Діалог «Рідна мова – така багата і вічно молода»

«Ти велична і проста. Ти стара і вічно нова. Ти могутня, рідна мово! Мова – пісня колискова. Мова – матері уста»    
І. Багряний

Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів українців, що проживають не тільки в Україні, але й інших країнах.  З 15 по 20 лютого центральна бібліотека для дітей (вул. С.Бандери, 8) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради проводила з відвідувачами мовний діалог «Рідна мова – така багата і вічно молода», присвячений Міжнародному дню рідної мови. Спілкувалися про значення рідної мови, про важливість спілкування українською мовою в наш час, коли у збройному протистоянні відстоюється наша незалежність, про красу та мелодійність української мови. Згадували мовні обов’язки та вислови видатних українців про мову. Разом створювали панно вдячності українській мові.  

За останні роки українська мова стала зброєю, захистом і символом нескореності. Повномасштабна війна з рашистами змінила світ. Тепер у всіх на слуху слова української стрілецької пісні «Ой у лузі червона калина похилилася» та гасла «Слава Україні! Героям слава!». На площах європейських міст люди виходять на акції з україномовними плакатами, а чимало зарубіжних волонтерів і політиків стараються говорити українською слова підтримки нашому народу.  «Наша мова – наша перемога», – говоримо ми, українці! Боронити свою країну від агресора можна не лише зброєю, а й словом. «Слово! Моя ти єдиная зброя», – писала Леся Українка, і ми повторюємо її слова.

Як наша мова стає нашою зброєю

• Повномасштабне російське вторгнення показало, що мова – це не просто спосіб спілкування, це важлива складова нації. На жаль, саме війна для багатьох українців стала тим поштовхом, через яке вони переглянули своє ставлення до української мови. Багато мешканців зі Сходу та Півдня України почали розмовляти виключно рідною, українською мовою, адже зрозуміли: «Де закінчується українська мова, там закінчується Україна».
• Тож українська мова стала  чинником  національної консолідації, мірилом розмежування «свій-чужий».
• Українські військові на сьогодні спілкуються українською, навіть якщо не вдається це робити ідеально. В окопах «свій-чужий» може коштувати життя: російські військові чи диверсанти не знають української, – це дозволяє їх ідентифікувати серед своїх.
• В останні роки посилився громадський захист української мови. В багатьох закладах України з’явилася нова корпоративна культура – розмовляти українською. І це не наказ, це внутрішній вибір кожного свідомого українця, громадська позиція: «Наша мова – наш вибір»,  «Наша мова – наша перемога!», «Наша мова – наша ідентифікація».
• В багатьох вишах України затвердили нові правила внутрішнього розпорядку. Вони рекомендують і водночас вимагають уникати у вишах спілкування російською мовою як мовою країни-агресора. Йдеться про розмови на перервах, у їдальні, коридорах, бібліотеці, на території закладів, тобто про комунікацію в позанавчальний час й у позааудиторному просторі.
• За останні роки відчутно підвищився престиж української мови на світовому рівні, а іноземці зацікавилися українською нацією і стали вивчати нашу мову. Українська мова здійнялася на 20 позицій у рейтингу мовної популярності – з 37-ї позиції у 2021 р. на 17-ту у 2022 р.

Ми сьогодні по-різному відстоюємо не лише територію, не лише життя людей, але й нашу культуру й наше слово. На передовій і в тилу мова – це ще одна наша зброя проти рашистських загарбників. Мова – це збереження  нашої ідентичності та національної безпеки. Сергій Жадан влучно написав: «…Історія нині не просто переписується – вона переписується українською мовою».

«Як довго ждали ми своєї волі слова. І ось воно співа, бринить. Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить» Олександр Олесь