День пам’яті Григорія Сковороди

«Спасибі Богу за те, що потрібне зробив легким, а важке непотрібним!»
Григорій Сковорода

Світ ловив його, та не спіймав. Великий український філософ Сковорода народився 3 грудня 1722 року в Гетьманщині, у сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку.  9  листопада виповнюється 230 років із дня смерті Григорія Сковороди(1722-1794) українського просвітителя – гуманіста, філософа, поета, педагога.  Його батьки були козацького роду. Навчався в Києво-Могилянській академії. Життя Сковороди могло скластися, як життя звичайної людини. Він міг стати і високим церковним достойником, і заможною світською людиною. Кажуть, він навіть хотів узяти шлюб і був якийсь час женихом прекрасної панянки. Але ні. 1769 року, у розквіті сил, він рушив у вічні самотні мандри нашою любою Україною. Він навчав людей добра, складав музику, милувався розкішною природою. Головне – він жив так, як учив, а вчив так, як жив. Життя Сковороди – то немовби вічна ловитва невловного птаха-істини, шляхетна гра, в якій він шукав тільки одного: ЩАСТЯ. А що таке щастя? Душевний спокій і радість. Як його досягти? Дуже просто – прожени зі свого серця житейські клопоти й сповни його ЛЮБОВ’Ю. І тоді ти станеш у слід Сковороди. «Ніщо не буває від людини, а від Бога – усе змога». «Усяка справа успішна, коли перед  у ній веде природа» Однією – єдиною справою, якою займався у своєму житті Сковорода, було виховання, адже він професійний педагог. А в чому полягає найперше та найголовніше завдання професійного педагога? У тому, щоб зуміти розгледіти в душі дитини « таємну іскру природи», тобто її покликання. «Усяка справа успішна, – казав Сковорода, – коли перед у ній веде природа. Тільки не заважай їй, а коли можеш прибери перепони, ніби звільняючи їй дорогу: воістину вона сама все зробить чисто і вдало. Клубок сам  по собі покотиться з гори – прибери тільки каменюку, котра лежить йому на заваді. Учитель, лікар, бібліотекар – це слухи природи, єдиної і справжньої лікувальниці й навчительки… Коли хтось хоче чогось навчитися, той має до того родитися. Ніщо не буває від людини, а від Бога усе змога».

«Наше життя – це ніби гра в шахи, сповнена удач і невдач – але така, прекраснішої й солодшої за яку немає нічого на світі».

Сковороді здавалося, що скута холодом, завмирає разом з природою і сама наша фантазія. А от літо – благословенна пора… Філософ писав без жодного поспіху, акуратно виводячи кожну літеру. Каліграфія в нього була просто чудова – взірцевий український скоропис XVIII століття. І саме оця неспішна манера письма віддзеркалює спокій – спокій літньої днини,  коли чутно, як листям дерев пробігає легесенький подих вітру, приносячи з собою настояний запах степових трав, як бринить на конюшині джміль, як риба ліниво скидається на плесі річки, коли видно, як пустотливо снують туди-сюди сонячні зайчики, а в глибокій-преглибокій небесній блакиті пливуть біласті хмарки, коли ти душею і тілом відчуваєш повноту життя,  світ як-він-є, світ тут-і-тепер. І ти пишеш, навіть гадки не маючи заробити якусь копійчину, потішити себе славою, надрукувати потім десь книжку…

Цікаві факти про  Григорія Сковороду:

• Був загадковим від народження.
• Був розумакою.
• Був блогером свого часу.
• Найвище цінував свободу.
• Був неордирнарним вчителем.
• Любив дороге і вишукане.
• Не терпів москалів.
• Вмів передбачати долю.

ЧИТАЙТЕ ТВОРИ ГРИГОРІЯ  САВИЧА СКОВОРОДИ, НАБЛИЖАЙТЕСЬ ДО ГЛИБИННИХ ВИТОКІВ «МАНДРІВНОГО ФІЛОСОФА», ОСЯГАЙТЕ ВСЮ НЕЗБАГНЕННУ МУДРІСТЬ ЙОГО МІСТИКИ!