Голосні читання “Читаємо Шевченка разом: Шевченко – єднає”  /22.05 – День перепоховання Т.Г. Шевченка на Чернечій горі/

22 травня – пам’ятний день – 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Цьогоріч Україна відзначає 162-гу річницю від дня перепоховання  Великого Кобзаря.
Напередодні, 21.05.2023 при бібліотечній території абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради вшанували пам’ять славетного поета та пророка спільним читанням його віршів  ”Шевченко – єднає”  та презентацією виставки “Віч на віч з Шевченком”.

“Як умру то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…”, – цими словами Тарас Шевченко висловив своє останнє бажання бути похованим на рідній землі.  Відомими словами “Заповіту”, які прочитав молодий поет Богдан Кирста, і розпочався захід.
Бібліотекарка коротко розповіла присутнім  історію смерті та перепоховання славетного Кобзаря.

(Довідка: Тарас  Шевченко помер 10 березня 1861 року. За кошти друзів  його поховано на Смоленському  кладовищі в Петербурзі 13 березня.
Після того прах Шевченка перебував у Петербурзі п’ятдесят вісім днів, а опісля його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського у квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею потрапила до Москви. Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Севськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва. Ланцюговим мостом, випрягши коней з воза, його провезли студенти Університету Святого Володимира і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.
У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати Т. Шевченка в Києві. Та Честахівський відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про: «тихе пристанище і спокій коло Канева». 20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» з Києва прах Шевченка потрапив до Канева. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня було відслужено в церкві панахиду, і прах віднесли на Чернечу гору.
22 травня 1861 року Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу м. Канева Черкаської області. Могила мала вигляд кургану, згодом на ній поставили дубовий хрест. У 1939 році на ній встановили сучасний бронзовий пам’ятник.   Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою).

Життя і творчість Тараса Шевченка – не до кінця звідана сторінка нашої історії…

Цього дня пам’ять славетного поета та пророка в бібліотеці вшанували читанням його віршів, адже творча спадщина Тараса Григоровича Шевченка – невичерпне джерело мудрості. Його вірші повинен знати кожен, адже “Кобзар” – це друга Біблія для українців. Його твори, написані понад століття тому, актуальні й досі. 

Працівники  абонементу ЦМБ разом з представниками молодіжної творчої спільноти, користувачами  бібліотеки, учнями Угринівського ліцею (вчителька – Ірина Садула) а також гостями з Харкова провели голосні читання «Читаємо Шевченка разом : Шевченко єднає». Просто перехожі мешканці вулиці Короля Данила із задоволенням долучилися до проведення заходу. Поезію Великого Кобзаря читали працівники  абонементу Кирста О.М., Зіняк М.В., учениці Угринівського ліцею Ангеліна Качкан та Аня Яремко.  Користувачка бібліотеки з величезним бібліотечним стажем Люба Швець-Драганчук  завітала на захід з внучкою Вітою, яка прочитала вірш “Реве та стогне Дніпр широкий..”
Краєзнавиця, дослідниця і педагогиня Ірина Садула, крім поезій Кобзаря, представила увазі присутніх своє  есе про Т.Г.Шевченка: “Мій Шевченко”
Власні  вірші читали Іван Сенів (Харків), Богдан Кирста.
Про те як вірші Тараса Шевченка, надихають на творчість і написання нових робіт розповів відомий в місті своїми виставками ВПО із Харкова Нікіта Тітов.

Учасники заходу мали можливість переглянути оформлену книжкову викладку «Віч на віч з Шевченком».
22 травня Тарас Шевченко повернувся додому. Це символічне перепоховання стало важливою подією для консолідації українського духу й для утвердження незламності української нації, особливо в цей нелегкий час російсько-української війни.
Разом з Шевченковим словом до Перемоги.
Шевченківські читання проведено в рамках проекту “Бібліотека в дворах”.
Відповідальні: Кирста О.М. Зіняк М.В.
Інформацію підготувала Кирста О.М.