Година історичної пам’яті “ Жива пам’ять дає наснагу боротися. Пам’ятаймо!”

    Бо пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни… Пам’ять про терор – це спільна пам’ять народу. Сучасна російсько-українська війна показала, що російські окупанти принесли в Україну не лише біль і страждання, а й той самий людиноненависницький дух і ті самі злочини, наочним доказом яких є сталінські репресії. Нам треба пам’ятати про похмурі сторінки історії минулого і трагічні події сьогодення та зробити все, щоб в майбутньому не повторювалися подібні трагедії. Під час проведення години історичної пам’яті говорили про одну з чорних сторінок нашої історії «Великий терор» – масштабну кампанію масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. та сумну статистику смерті під час політичних репресій. Кількість жертв політичних репресій в Україні неможливо підрахувати – це неймовірні цифри. В 1937-1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах. Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинилися сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 1930-х роках проти творчої еліти України. Сумним кричущим символом винищення сталінським режимом української інтелігенції, є Розстріляне відродження. Гостя заходу – дослідниця, вчителька Угринівського ліцею Ірина Садула представила на заході одного із поетів Розстріляного відродження – Михайля Семенка – основоположника українського футуризму. Також була презентована книжкова виставка “Обірване життя, покалічене, розстріляне слово” – книжкова пам’ять письменникам розстріляного відродження: а також всім, хто загинув в наслідок політичних репресій і всім засланим у табори. На виставці представили як документальні книги, історичні документи, краєзнавчі матеріали так і книги українських письменників, які зазнали тиску тоталітарного більшовицького режиму. Тут і двотомне видання “Реабілітовані історією. Івано-Франківська область”, і О.Лавринович “Розстріляне відродження», і “Золоті рядки української поезії: Розстріляне відродження”, і Українське Розстріляне відродження. Ad fontes! До першоджерел!”, а ще книги М. Зерова, Юліана Шпола, М. Хвильового, В. Підмогильного, Є. Плужника, Г.Косинки, М. Куліша та інших поетів та письменників “розстріляного відродження”. Мільйони людей рішеннями сталінської влади було безпідставно оголошено «ворогами народу», страчено фактично без суду і слідства, приречено на муки та голодну смерть у таборах чи на засланні. Репресій зазнали, як правило, найбільш обдаровані, працьовиті і соціально активні громадяни. Бібліотекарка не оминула в своїй розповіді і страшну трагедію родини Крушельницьких. В 1934-37 рр. Крушельницькі Антін, Володимира, Тарас, Остап, Іван і Богдан були репресовані та страчені. Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали  бульдозерами й висаджували дерева… А ще не видавались книги “сумнівних авторів”. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, вдруге, і втретє переписати історію на догоду диктаторів чи ідеологій. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Розстріляні в 1937-38 роках, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них, пам’ятають ті, хто вижив, їх діти, онуки та правнуки… Пам’ять про “Великий терор” , пам’ять про звірства сучасної російсько-української війни має бути вічною, як реквієм і як пересторога всім сущим на Землі. Наш обов’язок сьогодні – пам’ятати, передавати нащадкам правду про минуле.  Тож вшануймо пам’ять жертв одного з найстрашніших злочинів проти людяності хвилиною мовчання та запалимо свічку пам’яті.