Відеопрезентація бібліовітрини “Алла Горська -душа українського шістдесятництва”

На щастя народжена, яснолиця, із серцем горлиці, повна енергії, сил, снаги і впевненості в собі. Жінка, яка прийшла в цей світ, щоб його намалювати…

Але не судилося, напевно, до кінця їй створити реальну картину цього світу, який був до неї надто жорстокий. Їй зараз було би 90.

Вона народилася у Ялті і спершу не знала української мови, а оволоділа нею із власного бажання вже дорослою. Вона творила монументальні полотна, а радянська влада їх нищила, як «ідейно ворожі». За нею постійно стежили агенти КДБ, а вона кепкувала зі «шпиків» і вітала усіх звільнених із таборів політв’язнів.

Товаришка Василя Стуса, Євгена Сверстюка, родини Світличних, В’ячеслава Чорновола. Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова і думки. І її убили… 28 листопада 50 років тому, бузовіри КДБ підступно по звірячому вбили лідерку спротиву тоталітарній системі, правозахисницю, художницю, “душу українського шістдесятництва” Аллу Олександрівну Горську.

У день похорону 7 грудня 1970 року в майстерні художниці друзі влаштували посмертну виставку її творів, на яку прийшли сотні людей. На кладовищі з прощальним словом виступили учитель Олександр Сергієнко, критик Євген Сверстюк, український правозахисник, дисидент Іван Гель.

Василь Стус звинуватив владу у вбивстві й прочитав присвячений пам’яті Алли Горської вірш-маніфест:

«Ярій, душе. Ярій, а не ридай.

У білій стужі сонце України.

А ти шукай – червону тінь калини

на чорних водах – тінь її шукай,

де жменька нас. Малесенька шопта

лише для молитов і сподівання.

Усім нам смерть судилася зарання,

бо калинова кров – така ж крута,

вона така ж терпка, як в наших жилах.

У сивій завірюсі голосінь

ці грона болю, що падуть в глибінь,

безсмертною бідою окошились».

Тож запрошуємо до перегляду бібліовітрини “Алла Горська – душа українського шістдесятництва”, яка представлена на абонементі ЦБ (вул. К.Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради з 27.11.2020 до 7.12.2020, і якою ми вшановуємо пам’ять української художниці Алли Горської.

А ще ви можете ознайомитись з цікавими фактами з її життя і творчості:

1. Широкій аудиторії Алла Горська знайома ближче, ніж інші українські художники. В основному завдяки монументальним мозаїкам, які вона робила у співавторстві з чоловіком, художником Віктором Зарецьким на сході країни. В кінці 1950-х Зарецький поїхав на Донбас писати портрети шахтарів, разом з ним вирушила і Горська. Писали не лише шахтарів. Так, 1966 року в Донецьку в ювелірному магазині «Рубін» з’явилося її мозаїчне панно у вигляді жар-птиці – «Жінка-птах».

2. Алла Горська – була ефектною, модною, яскравою жінкою. Любила штани, сорочки, пальта і піджаки вільного крою. Театральний режисер Лесь Танюк так згадував про Аллу Горську: «Якось одного чудового дня сиділи ми у великій залі інституту, осіб п’ятдесят-шістдесят, аж раптом відчиняються двері й заходить великий гурт екстравагантних молодих людей: художники! Привела їх Алла Горська. Висока, коси хвилями, білий светр, сині брюки спортивного крою. Дуже голосна, життєрадісна…».

3. Україна могла б мати ще одну роботу Алли Горської в публічному просторі Києва. Це вітраж «Шевченко. Мати» для Київського університету ім. Шевченка до 150-річчя від дня народження поета. Алла Горська створила роботу разом з Панасом Заливахою, Людмилою Семикіної, Галиною Севрук та Галиною Зубченко 1964 року. Яскравий, імпресіоністичний вітраж з Шевченком за ґратами знищила адміністрація університету на вимогу партії – і визнала ідеологічно ворожим.

4. Алла Горська дуже любила Україну. В інтерв’ю її син Олексій згадує, як мама з друзями-художниками збиралися вечорами, щоб писати диктанти – так вона вчила українську мову. «Ти знаєш весь час хочеться писати українською мовою, – це Горська в листі батькові. – Розмовляєш по-українськи – й думати починаєш українською мовою. Читаю Коцюбинського». На початку 1960-х Горська була ініціатором створення Клубу творчої молоді. Вони вивчали історію Київської Русі, говорили про розстріляне відродження. Горська, режисер Лесь Танюк і письменник Василь Симоненко збирали матеріали про письменників і художників, репресованих у СРСР в 30-х, і хотіли видати книжку. Незабаром клуб розформували.

5. В основі художнього стилю Горської – традиції київської академічної школи, народне мистецтво, український авангард 1920-х. Але найкраще слово для опису її стилю – це пронизливість. Мозаїки і вітражі Алли Горської розпізнають майже безпомилково: вони дуже характерні і наповнені її неймовірною енергетикою.

6. Сучасники, які добре знали Аллу Горську, стверджують, що вона була знищена радянською системою лише тому, що була сама собою. Її потужна сутність бажала самоствердження, а творчість свою художниця могла бачити тільки як частину української самобутньої культури, без присутності в ньому дифірамб комуністичній ідеології;

Також пропонуємо онлайн користувачам ознайомитися з збіркою «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» укладеною за пропозицією Вячеслава Чорновола, яку він на початку 1970-х рр. висловив у листі до Романа Корогодського «Думки щодо проспекту збірника про Аллу Горську». Як і пропонував В. Чорновіл, до збірки увійшли: епістолярна спадщина художниці 1949—1970-х рр.; заяви, скарги та звернення Алли Горської до влади; нотатки про мистецтво; щоденник; зошит А. Горської з вправами та диктантами з української мови; образотворчі, прозові і поетичні твори, пов’язані з А. Горською чи їй присвячені; реєстр творів А. Горської, складений нею; фотографії, репродукції творів А. Горської; огляд бібліографії; спогади сина та друзів. Використано друковані джерела та архівні матеріали, що зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМУ).

Упорядкування Людмили Огнєвої. Рік видання: 2015. 712 сторінок.

Захід підготовлений для широкої аудиторії онлайн користувачів. Відповідальна – Кирста О.М.