Виставка-застереження «Землю для нащадків збережемо»

Природу перемагають тільки підкоряючись її законам.
Ф. Бекон

Природа. Це наш дім. Наше тепле материнське лоно. Вона наш друг і наш годувальник. Та чи ми є для неї другом? 

Починаючи від найперших цивілізацій, людина прагнула підкорити собі якомога більше корисних природних елементів. Так почалися будувати канали, що зрошували поля. Так вирубувалися лісі, щоб було де сіяти пшеницю. Так оралися степи. Людина вийшовши з природного середовища стала його авторитарним деспотом. За роки промислових революцій ми змінили клімат планети до невпізнаності. Людина поставила всю природу собі на службу. 

Та наш негативний вплив на навколишнє середовище знищує нас самих. Адже, природа не в змозі більше втримати таку силу забруднення і починається зворотній і безповоротний процес знищення. Власне знищення відбувається всього. Як наслідок маємо засухи, через котрі потерпають цілі континенти. Повені, котрі змітають на своєму шляху все. Гради, смерчі і навіть потепління. Останнє загрожує багатьом містам повним затопленням. Через озонові діри сонце сонячні промені проникають на землю і як наслідок різні хвороби. В тому числі і рак шкіри. Масові важкі викиди з фабрик, заводів, ТЕС в атмосферу забруднюють повітря. Як наслідок легеневі хвороби. Не краще й у воді. На сьогодні рівень забруднення світового океану просто вражаючий. Тисячі морських істот помирають від пластику.

І от починаючи із 1972 року Генеральною асамблеєю ООН була створена Програма ООН по навколишньому середовищу, та започатковано міжнародний день охорони довкілля, з метою аби привернути увагу світової громадськості до проблем довкілля та стимулювати політичний інтерес. 

Тому 5 червня у бібліотеці-філії №11 (с.Угорники, вул. Просвіти, 4) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради протягом дня діяла виставка-застереження «Землю для нащадків збережемо» (5.06 всесвітній день охорони навколишнього середовища).

На жаль, ми їдучи у вихідні на пітник, забуваємо прибрати після себе. Ми використовуємо світло, навіть якщо воно нам не потрібне. Ми користуємося автотранспортом, котрий поглинає багато пального і забруднює повітря…

Всі ми хочемо комфортно жити, ні в чому собі не відмовляти й т.д. Але є варто застановитися і подумати над одним питанням: «А що ми залишимо нашим дітям, внукам, правнукам? Тим, хто буде жити тут після нас. Тим, котрі прийдуть уже в пустелю. Тим, котрі будуть бачити більшість видів тварин лише на картинці». 

То може варто змінити свої погляди…