Визначено переможців першого етапу літературного інтернет-фестивалю “Нам пора для України жить”

На відзначення 160-річчя від дня народження українського письменника Івана Яковича Франка та року Івана Франка на Прикарпатті відділ обслуговування Івано-Франківської  центральної міської бібліотеки,  взявши участь в обласному інтернет-фестивалі “Нам пора для України жить”  3 серпня 2016 року визначив переможцями першого етапу цього фестивалю користувачів бібліотеки, постійних учасників літературних вечорів в бібліотеці – Букатюка Олександра Миколайовича, лауреата Івано-Франківської міської премії імені Івана Франка, ведучого культурно-мистецьких та музичних програм на ОДТРК «Карпати», керівника літстудії «Бистрінь» ім. Нестора Чира (номінація поезія), та творче подружжя Романа Бойчука та Ольги Бреславської (Бойчук).

Лолин-столиця франкового серця

Ти не Ольга, а я не Іван.
Це кохання – не плід заборонений.
Та Франкові ранкові слова
небом Лолина короновані.

Не Рошкевич – ти, я – не Франко,
але йдемо стежками їхніми.
І серця, що були під замком
так співають, неначе вічні ми.

Наче бачили їхню тінь,
тінь попівни і тінь поета,
де течуть стежки золоті
й квітне Лолин у вічнім леті.

автор: Олександр Бокатюк

Есе про Франка «Мій Франко»

Стоїш…Мовчиш..А полумя погасло

Не зупиняйся, чуєш, Іване? Не зупиняйся! Поки ще жевріє грань під твоїми ногами, не зупиняйся. Навчи нас, нікчемних учнів твоїх, не впасти духом, а зігнувшись – знову взяти в руки давно закинуті молоти.

Ті молоти давно вкрила ерозія, бо вони лежать з тих пір, коли ти закликав повстати і боротись, коли повстали, боролись і загинули за волю та єдність внуків-правнуків своїх. Але вороги не сплять і глузливо скоряють нас. А ми мовчимо…ми шукаєм ідолів і пророків.

Високо ти стоїш. Понурі голови проходять повз і не помічають твого погляду – уже скамянілого, мудрого, певно трохи байдужо-розчарованого.

Задуманий ніби йдеш. Заглиблений у холодні спогади, задивлений у скамянілі душі заангажованих та морально – збіднілих сучасників.

Долоні-вогні обабіч тебе створюють якесь дивне відчуття захищеності, від змінних вітрів, пекучих променів і злиденних буднів. Але тобі певно байдуже, що там обабіч тебе, адже ніщо не змогло захистити тебе при житті, то ж тепер ти стаєш нашим рятунком. Як та лляна вишиванка на дужому тілі, так твоя душевна міць і гонір, будуть бронею для наших оголених відчаєм грудей. Твій вирізьблений руками і роками глибокий погляд пронизує впевненістю тих, хто не боїться гордо підняти голову і глянути правді в очі. Твої руки, каменярю, хай складені за спиною, а в перехрестях пальців аж поскрипує невгамовна сила, отже ті руки – символ прихованого потенціалу, безмежної сили нашого слова і звитяги наших синів.

Стоїш… Мовчиш…

Та ми знаєм, що значить те мовчання. Бо сказане тобою при житті ще досі звучить як докір нашим слабкостям ,як напутнї батьківські слова на щасливу життєву дорогу, як мудре, увіковічнене віршами повчання мудрості , нескореності , як невгамовне прагнення свободи…

автор: Ольга Бреславська

Я завжди снитимусь тобі… (або ненаписаний лист ольги рошкевич івану франку сьогодні)

«Твій вічний сон насправді – тимчасовий. Щороку прокидаєшся у серпні і бачиш, що усе змінилось наче й водночас залишилося незмінним. Лиш Ти мені – постійний; могутня й сильна постать, змінити здатна, вплинути на долю… І я, Тобою змінена й та сама, і далі, являюся Тобі у кожнім сні, Твоєю дОлею, Твоєю Україною, Твоєю… Її-мене по справжньому любив. Мене – кохав, а нею – жив і снив. І я Тобою сню, Іваську, в нашім сні. А ти усе питаєшся: «Чому?..». Бо віддано люблю і розумію… І дякую… І знову серпень в Лолині закінчиться Тобою. Ми за порогом незалежності… Ми – двоє. З одного дерева два зірваних листки – то я і ти. Сьогодні я, збагачена Тобою, живою дивлюся водою з криниці дна. Коли закінчиться весна – ми вкотре розпрощаємось. Війною – твоя й моя сьогодні сивина… Та це, як сон, так само, – тимчасово. Бо є любов! Хай навіть не поєднана вона. Я знаю, знаю, добре знаю… І Ти, коханий, вір мені. …Я завжди снитимусь Тобі. Цілую. Твоя Оля.»

автор: Бойчук Роман

Відповідальна за проведення першого етапу літературного інтернет-фестивалю “Нам пора для України жить” зав.відділом обслуговування ЦБ Кирста О.М.