Вечір поезії “Поезія – високий стяг душі”

Поет – така ж людина, як усі:
Про щастя мріє й про Господню милість.
Він любить світ у всій його красі
Й ненавидить брехню, несправедливість.

В. Присяжнюк

  Прийнято говорити, що поезія – це загущеність думки й почуття… Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя; Ліна Костенко пише «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»…  Саме 21 березня рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО був призначений Всесвітній день поезії. Це свято відзначається з 1999 року. Рішення про встановлення даного свята було прийнято в зв’язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і водночас передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. 

03. 2024 р. о 12.00  працівники читального залу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради на  запрошення  Богдани Ботюк, завідувачки відділу денного перебування Івано-Франківського  територіального центру соціального обслуговування, у форматі волонтерської діяльності провели літературний вечір “Поезія – високий стяг душі”. Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить що не любить віршів всіляких поетів, мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов’язково знайшов би собі поетів до душі. На думку фахівців, поезія як форма мистецтва передувала писемності. Найбільш раннім поетичним текстом, що зберігся до сьогодні, є «Епос про Гільгамеша», або поема «Про того, хто все бачив», створена ще задовго до н. е. в Стародавньому Шумері. Серед ранніх поетичних текстів слід ще згадати давньоєгипетські гімни та любовну лірику, а також корпус старозавітних текстів. Якщо брати до уваги українську літературу, то зачинателем нової української літератури був І. Котляревський.

Беззаперечними авторитетами в українській літературі є Т.  Шевченко, І. Франко, Леся Українка. Але була особлива сторінка в історії української літератури. Цей короткий період – 1920­-ті – початок 1930-­х років – умістив у собі таку кількість талановитих митців, зухвалих новаторських експериментів та безкомпромісних шедеврів, якої вистачило б на ціле сторіччя. Це доба Розстріляного Відродження і тому твори Павла Тичини, Михайля Семенка, Миколи Зерова, Євгена Плужника та Максима Рильського Б.-І. Антонича звучали й на сьогоднішньому заході. Не оминули увагою і поетів шістдесятників,  Основу руху яких склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Борис Олійник, Василь Симоненко, Микола Холодний, Ліна Костенко, Валерій Шевчук, Микола Лукаш та інші. Минув час і з’явилися нові поети, які творили і продовжують творити сучасну українську літературу. Одним з найяскравіших представників нової генерації поетів є Сергій Жадан, вірші якого звучали сьогодні. Але ми живемо в Івано-Франківську, тому не можна було не згадати авторів, творчість який звуть “станіславським феноменом”. Термін «станіславський феномен» позначає митців, які проживали в місті Івано-Франківськ, а також були пов’язані із західним постмодернізмом після розпаду СРСР (Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Марія Микицей, Володимир Єшкілєв, Галина Петросаняк, Ярослав Довган). Гості бібліотеки захоплено слухали поетичні рядки Юрія Іздрика, який є одним із творців “станіславського феномену”. Завершилась зустріч поетичними рядками талановитого поета, пародиста, автора пісень Володимира Присяжнюка.  Під час заходу звучали пісні: “Махнуть рукою, розіллять вино” на слова Олени Теліги у виконанні М. Бурмаки; “Не моя” Василя Симоненка, у виконанні гурту “KOZAK SYSTEM”, “Заметіль” В. Присяжнюка, у виконанні О. Свєтогорова та відео ролики з віршами С. Жадана “Вони можуть жити в різних містах…” та Ю. Іздрика “Be like bee”. Також присутні мали змогу переглянути тематичну книжкову виставку “Поезії не змовкне джерело” і ознайомитися зі збірками відомих українських поетів різного періоду.

Відповідальна за проведення заходу Дубовська О.П.