“Велетень духу і лицар свободи”

                                            “Я свою душу пустив у душу  народу,

                                         і там я почорнів з розпуки…”

                                                 (В.Стефаник)

     Василь Стефаник – український прозаїк, поет, громадський діяч та політик, майстер психологічної новели, один з представників українського радикального руху в Галичині. Його творча спадщина назавжди ввійшла в духовну скарбницю нашого народу, у золотий фонд української класики.

    З нагоди 150-літнього ювілею Василя Семеновича Стефаника завідувачка бібліотеки-філії №13 (с. Хриплин вул. Берегова 4в) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради провела літературну хвилинку “Велетень духу і лицар свободи”.

 Народився майбутній письменник 14 травня 1871 року в селі Русів неподалік старовинного Снятина на Станіславщині (нині Івано-Франківська обл.) в сім’ї заможного селянина. Після навчання в Снятинській виділовій школі вступив до польської гімназії в Коломиї. Роки навчання в цій гімназії породили в хлопця ненависть і огиду до панського лицемірства, обмеженості, черствості й кастової злоби.

 Тут він здружився з Лесем Мартовичем, у майбутньому також талановитим письменником, другим з видатної “покутської трійці” (В.Стефаник, Л.Мартович, М.Черемшина). Молоді письменники пройшли Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом. Після закінчення навчання в гімназії Василь Стефаник навчався в Краківському університеті.

   На зламі ХIХ – ХХ століть покутський “наполеон” слова сягнув піку творчого злету. Одна за одною з’явилися пронизливо трагічні та особисто вистраждані збірки новел:

•     1899 рік – збірка оповідань “Синя книжечка”
•     1900 рік – книга новел “Камінний Хрест”
•     1901 рік – збірка “Дорога”
•     1905 рік – поетична мініатюра “Моє слово”

Щодня караючись гіркою долею українського селянина письменник прагнув змін. Аби допомогти простому мужикові у 1908 – 1918 роках колишній літератор став депутатом Австрійського парламенту від Галіції.  У 1926 році з’являється п’ята його збірка новел “Земля”.

    Творчість В.Стефаника – це не просто майстерне зображення галицького селянського побуту, а й заглиблення в аспекти людського життя. Його новели  – це своєрідний літопис народного життя, велика книга правди, написана кров’ю серця великого гуманіста.

    Відповідальна за захід Бабій О.С.