Валеологічна хвилинка “Страшну ціну ми платим за прогрес…”

Ми, люди, завжди хотіли чогось більшого, кращого, комфортнішого. Всю свою історію людство йшло вперед не замислюючись над тим, куди ця дорога може привести. Найбільшим розмахом будівництва, оснащення і комфорту відзначилося XX ст. Стрімкий розвиток і віра в прекрасне майбутнє призвели до того, що людина прагнула необмеженості у своїх можливостях, нехтуючи всім. Людина стала в центрі усього світу і власним “я” загородила дорогу здоровому глузду, руху і розвитку. Здавалося б ніщо не може її зупини на шляху до осягнення усього бажаного. І ось наслідок людської надмірності і амбітності.

26 квітня 1986 року світ сколихнула страшна трагедія – аварія на Чорнобильській АЕС. Це була не просто якась маленька поломка чи проблемка. Це була страшна катастрофа, про котру на початках замовчували, однак страшну правду не можливо так просто приховати. Уже через роки, ми потрохи дізнаємося нові факти того, що відбувалося там насправді, але це на превеликий жаль уже надто пізно. Трагедія, котра знищила природу, знищила найцінніше дароване Богом – людські життя. Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для цілого світу.

Ось як описує ці жахіття відома білоруська письменниця Світлана Алєксієвич у одному зі своїх інтерв’ю: “Їдеш по селу і бачиш, як на твоїх очах корів женуть до води, а вони повертаються і не йдуть. Напевно, відчувають, що в річці щось не так. Приходиш до пасічника, а він розповідає: “Тиждень бджоли не вилітають з вуликів”. Рибалки скаржаться, що не можуть черв’яка дістати з землі – той глибоко пішов. Було таке відчуття, що світ не вперше стикається з подібним, в його ДНК закладена якась інформація, якої у нас, людей, немає”.

І от, згадуючи цю сумну для нас дату у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники, вул. Просвіти, 4) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було підготовлена валеологічна хвилинка “Страшну ціну ми платим за прогрес…” (до 35-річчя від дня катастрофи на атомній електростанції в Чорнобилі 1986 року).

Ніколи не забуваймо, якою б не була геніальною думка, завжди треба оцінювати ту непоправну шкоду, яку вона може завдати.