Біографічна замальовка до 150-річчя від дня народження Богдана Лепкого “Я слави не бажав…”

Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
Колисав мою колиску
Крик неволеного люду
І — так в серце вколисався,
Що до смерті не забуду…
Богдан Лепкий

Сьогодні,  9 листопада, виповнюється 150 років від дня народження українського письменника, поета, перекладача, літературного критика Богдана Лепкого. Аби вшанувати величного іменинника, ми, працівники бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, підготували для наших користувачів біографічну замальовку “Я слави не бажав…”, присвячену життєвому та творчому шляху ювіляра. А ще створили відеопрезентацію на наш ютуб канал, з якою радимо ознайомитися.

Отже, народився Богдан Сильвестрович Лепкий в 1872 р. в с. Крегулець на  Тернопільщині в родині священика. Закінчив класичну польську гімназію в Бережанах і певний час навчався у Віденській Академії мистецтв, а зрозумівши, що це не його покликання, вступив на філософський факультет Львівського університету, який закінчив у 1895 р. Викладав у Бережанській гімназії українську й німецьку мови та літератури.

З 1899 р. працював у Ягеллонському університеті (Краків). Після перерви у викладанні, пов’язаної з першою світовою війною, у 1925 р. став професором Ягеллонського університету. На цій посаді залишався до кінця життя.

Дім Богдана Лепкого на вулиці Зеленій, 28 у Кракові жартома називали «українською амбасадою». Тут побувала вся українська культурна спільнота, яка виїжджала за кордон. Митці та культурні діячі були бажаними гостями в домі Лепкого і могли розраховувати на підтримку та сприяння письменника, як справжнього мецената.

У 1938 р. його обрали сенатором польського сейму; в сенаті протягом цього й наступного років він представляв українців Галичини. З 1938 р. за ухвалою уряду УНР в екзилі він став академіком відновленої у Варшаві Київської Могилянсько-Мазепинської Академії.

Українці знають Богдана Лепкого найбільше за піснею українських емігрантів “Чуєш, брате мій…” і романтичною ностальгійною окрасою всіх українських застіль  “Час рікою пливе” (написаною у співавторстві з Іваном Франком). Як сказав письменник Василь Бабій, цього вже достатньо, аби заслужити всеукраїнське визнання. До речі, розмову з Василем Бабієм про постать ювіляра ви можете послухати на нашому Бібліотечному радіо за посиланням

https://www.facebook.com/bibliowave/videos/831814017949884

Але, звісно ж, це далеко не все, що написав Богдан Лепкий!

За кількістю творів він поступається в українській літературі тільки Франкові. Загалом його творча спадщина становить понад 80 книг, у тому числі цикл романів «Мазепа», повісті, оповідання, казки, спогади, збірки віршів та поем, а також переклади, літературознавчі розвідки, статті літературного та мистецького спрямування, опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках; він — упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями. Бібліографія творів письменника становить до тисячі позицій.

Деякі з них є  і в нашій книгозбірні на вул. Гната Хоткевича, 52 а і ми радо поділимося частинкою творчого доробку Богдана Лепкого, якщо ви завітаєте до нас. 

Відповідальна: Якимечко В. А.