Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»

   Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 10 квітня 1933 року на Кіровоградщині народився Віктор Близнець – український письменник, автор популярних творів для дітей – від казок та оповідей до повістей. Народжений в рік лютого Голодомору, Віктор Близнець ледь не загинув від голоду, а роки золотого дитинства затьмарила Друга світова війна, яка забрала трьох із шести дітей з родини Близнеців.

  Майбутній письменник старанно вчився, закінчив школу із золотою медаллю. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського університету. Працював у газетах, журналах, видавництві. У 1959 року з’являються його перші публікації у часописах, а 1963 вийшла в світ перша книжка оповідань «Ойойкове гніздо». У 1966 році він став членом Спілки письменників України. Писати для дітей Віктор Близнець почав, щоб уникнути переслідувань з боку радянської влади. Та найталановитішими і найпопулярнішими вважаються книжки Віктора Близнеця для дітей. Герої його творів усвідомлюють себе особистостями, знають що таке справжня дружба, готові захистити слабшого, живуть у злагоді з довкіллям. Хоч у дитячій літературі тоталітарного суспільства вважалося, що читання трагічних творів шкідливе для юної несформованої психіки, а радянські діти мусять бути винятково щасливими, Віктор Близнець успішно порушив це правило в багатьох своїх творах. У кожній своїй книжці письменник говорив із дітьми про найважливіше – життя і смерть, правду й кривду, любов і ненависть. Говорив просто, як із дорослими. Тож і не дивно, що його книжки для дітей одразу привернули увагу читачів і критиків.

 Величезний успіх мала повість «Звук павутинки», яка змусила критиків говорити про автора як про одного з найяскравіших дитячих письменників України. Олесь Гончар порівняв твір із «Маленьким принцом» Екзюпері «Маленький принц».

2003 року Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого започаткував Літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця за найкращі твори для дітей.

У 1974 році була видана ще одна книга письменника – «Женя і Синько», повість про життя, проблеми і прагнення підлітків. Ще через п’ять років побачила світ казкова повість «Земля світлячків», у якій йдуть поруч реальність і вигадка, казка і легенда – прагнення письменника опоетизувати дитяче світосприйняття світу та життя.

«…думаю, що людина з роками розгублює величезні, закладені самою природою багатства свого… фантастичного світу. А хто зумів зберегти, той щасливий… Немає більшої насолоди для письменницької душі, як писати книгу для юних. Це немовби свіжий подих вітру вранці, десь на лузі дитинства, коли тільки-тільки сходить сонце…», – писав автор.

Твори Близнеця жорстко цензурувалися, бо його самобутній, правдивий творчий голос сприймався як крамола. Незадовго до своєї смерті Віктор Близнець переклав сучасною українською мовою літопис Нестора Літописця «Повість временних літ». Книжка вийшла 1980 року у видавництві «Веселка» з чудовими гравюрами художника Георгія Якутовича. Ця творча робота стала лебединою піснею письменника. На його робочому столі залишилася незавершеною повість для підлітків «Хлопчик і тінь» про світ складних людських взаємин. Життя у тоталітарному світі за залізною завісою, постійні утиски з боку влади, втручання у творчість виснажували письменника і забирали життєві сили. 2 квітня 1981 року у відчаї він зробив те саме, що і Григір Тютюнник . Похований в Києві на Байковому кладовищі.