Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 30 грудня 1906 року в Коломиї народився Святослав Гординський – український художник, графік, мистецтвознавець, поет, перекладач, редактор та журналіст. Навчався у гімназії Львова. Згодом – у Мистецькій школі Олекси Новаківського. Продовжив навчання в Берліні та Парижі. Про багатогранного митця та його безцінний вклад в українську культуру знаємо небагато, бо найплідніші роки невтомної праці Гординського проходили в еміграції, або ж, правильніше сказати, в екзилі. У 1944 році він подався до Західної Європи, а потім до США. Святослав Гординський видав монографії багатьох українських художників, десяток власних поетичних збірок, досліджував творчість Богдана-Ігоря Антонича та українську ікону, багато перекладав, створив мозаїки і розписи у
понад 30 українських храмах у різних країнах світу (серед них — великі собори у Вінніпезі, Мельбурні, Мюнхені, Римі). Одна з вулиць Івано-Франківська носить ім`я Святослава Гординського.

З “КНИГИ СКИТАЛЬЦЯ”
Прокинулися всі ми окрадені,
Без рідних, дому. Горе нам, зрадженим,
Нам, обеззброєним підступно
Воїнам Правди, жадібним волі!
Нас голос кликав. Ніч не жахала нас.
Аж мить прийшла, та: в бурях узріли ми –

Вогонь священний Прометея
Згас, і серця огорнула темінь.
З віків забутих, у підсвідомості,
Виття озвалось. Душі зв’ялило нам
Гарчання хиже, вовкулаче:
Знову пустиня розкрила пащу.
На бій останній вийшли герої. Бив
Їх, непокірних, час, щоб скорити. Вже
Не повернулися з виправи –
Крик бойовий їх замовк у хузі.
Кругом руїна, дике пустирище…
Вбогі вигнанці, юрби ізгоїв мі,
Лишень ідея ще нам світить,
Віра ще кличе: не піддавайся!
В усе бо в світі, все найдорожчеє,
могли навік ми гірко зневіритись –
У Правду, в Бога і в Людину,
Лиш в Україну ще вірим твердо.
В чужі країни, в землі безрадісні,
Її з собою винесем, зранену,
Вогнисту мрію, що її ми
Кров’ю своєю споїли щедро.
#нашого_цвіту_по_всьому_світу #Святослав_Гординський