“Андрій Мельник – вояк, політик, державний будівчий”

Андрій Мельник – полковник армії УНР, голова Проводу Українських Націоналістів, борець за незалежність України, активний учасник української революції 1917 – 1920 років, знакова особистість в українській історії та її національно-визвольному русі.

3 лютого 2022 року у бібліотеці-філії №2 (вул. Карпатська, 14) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулось інформ-досьє «Андрій Мельник – вояк, політик, державний будівчий».

Андрій Мельник народився 12 грудня 1890 року в Якубовій Волі на Дрогобиччині у селянській родині.

Основи національної свідомості й патріотизму сформувалися в рідній оселі. Бойовий гарт отримав у легіоні Українських Січових Стрільців, який під час Першої світової війни воював проти російської армії на території Галичини. Саме там проявився його непересічний талант як військового організатора. Спочатку А. Мельнику довірили керівництво чотою, а згодом він очолив сотню стрільців УСС.

У бою за Бережани на горі Лисоня Андрій Мельник потрапив у російський полон. Тут він познайомився з Євгеном Коновальцем, із яким буде пов’язана більша частина його життя.

У 1917 р. втікає з полону до Києва. Разом із Є. Коновальцем формує Галицько-Буковинський курінь, згодом перетворений на курінь Українських Січових Стрільців, а потім – в полк, дивізію і корпус.

У роки української революції – організатор Січових стрільців, начальник штабу осадного корпусу, петлюрівський полковник, начальник штабу діючої армії УНР.

19 грудня 1918 року Директорією Української Народної Республіки йому було присвоєно звання отамана армії УНР.

Самостійність і повна незалежність України були наріжним каменем державницького світогляду Андрія Мельника.

Андрій Мельник був соратником Євгена Коновальця і після його вбивства у 1938 році став головою Проводу Українських Націоналістів. На початку 1940-го, після розколу ОУН, очолив одну з фракцій організації.

Свій земний шлях полковник А. Мельник завершив 1 листопада 1964 року у Клерво, що на території князівства Люксембургу, де і похований.

Відповідальна за проведення: Цібій С. О.