Акція запалення свічки пам’яті “Свічадом пам’яті народної стоїть в скорботі мати-Україна”

24 листопада 2018 о 16:00, з нагоди відзначення 85-тої річниці пам’яті жертв Голодомору та репресій в Україні, працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели акцію запалення поминальної свічки “Свічадом пам’яті народної стоїть в скорботі мати-Україна”, долучившись до Всеукраїнської акції запалення свічки пам’яті,  і помолились за душі українців, вбитих голодом у 1932-1933 роках . Бібліотекарі підкреслили, що це свічка нашої пам’яті, свічка віри і надії, це святий вогник, який зігріває душі загиблих, це світло очищення задля нашого майбутнього. Зі сльозами на очах згадували події Голодомору 82-х річна користувачка бібліотеки Голобородько Валентина Олександрівна та 78-ми річна Гольдіна Людмила Леонідівна. Про моторошні події 85-ти річної давнини нагадали присутнім і матеріали виставки-реквієм “Страхітлива хроніка трагічної долі” на якій були представлені не тільки книги, а й фотоматеріали,  надані бібліотеці Івано-Франківською обласною організацією політичної партії “Національний Корпус”, які свідчать про одне – голод 1932-1933 років був спланованою, добре підготовленою акцією терору проти українського народу, насамперед проти українського селянства. Мовою фотодокументів розповіла про причини та наслідки жахливої трагедії українського народу і бібліовітрина, перегляд якої викликав зворушливі співчуття  у перехожих.

“Дехто ще і сьогодні намагається подати молодому поколінню неправдиві знання про трагедію геноциду української нації. Але “Архіви не горять”… а пам’ять і знання нероздільні. І тому, щоб не забувати, треба знову і знову перегортати вже відомі і відкривати нові сторінки історії, шукаючи в свідченнях очевидців нові факти і – пам’ятати, пам’ятати і ще раз пам’ятати ці страшні події!!! Це потрібно не мертвим. Це потрібно живим!” – зауважила присутня на заході педагог-організатор- методист МЦДДЮМП Савчук Любов Іванівна. На закінчення бібліотекар зачитала знаковий вірш “Пам’ять” , написаний в день пам’яті жертв Голодомору молодим поетом Богданом Кирстою минулого року.

Захід призначений для широкого кола користувачів. Відповідальна за проведення завідувач відділом обслуговування ЦБ Кирста О.М.  Фотоматеріали надані Сивадчуком С.О.

Додаток
Пам’ять – міцно стиснута пружина
схована в кожного у нагрудній,
що, розпрямляючись, б’є множинно.
Хай болить. Хай так і буде.
Біль – це чергова ознака пам’яті,
щоб не забути те, що хотіли б.
Він буде завжди люто патрати
наше нутро, минувшину, тіло.
Пам’ять має лиш гострі кути,
впивається ними різко, підшкірно.
Найгірше – від пам’яті   не утекти,
Найважче – собі залишитися вірним.
Дихання важчає у листопаді –
пружина стискає усе сильніше.
Проти пам’яті ми безвладні –
тисне на горло, вичавлює вірші.
І ось – стоїмо, наче діти невмілі,
рукою тримаючись за пружину,
яка давно вже вросла у тіло,
щоб віддавати болем множинно.