Ювілейна посвята «Світлий талант – трагічна доля»

  8 січня виповнилося б 90 років відомому українському поету Василю Симоненку – одному з найяскравіших представників покоління «шістдесятників», чию біографію, за словами Євгена Сверстюка, «треба вивчати як частку історії України». З нагоди ювілею цієї визначної постаті 8.01.3025 р. в бібліотеці-філії №6 вул. Вовчинецька, 188) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулася ювілейна посвята «Світлий талант –  трагічна  доля». Бібліотекарка познайомила користувачів  із матеріалами книжкової виставки «Витязь невмирущого слова» та розповіла про життєвий  творчий шлях та трагічну долю поета. Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р.  в селянській родині на Полтавщині.  Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. У 1952 р. закінчив із золотою медаллю сільську середню школу,  вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка.

Під час навчання  в університеті  брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ). Після закінчення університету  працював у газеті «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», був власним кореспондентом «Робітничої газети», займався літературною творчістю. Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур. Перша збірка поезій  Василя Симоненка «Тиша і грім» з’явилася у 1962 році і  стала подією у літературно – мистецькому житті України. Василь Андрійович Симоненко став членом Спілки письменників України. У  цьому ж  році Симоненко був арештований за суперечку на вокзалі. Міліціонери безцеремонно скрутили Василеві руки й на очах здивованого натовпу потягли силоміць до вокзальної кімнати міліції і жорстоко побили. Згодом, відомий поет Василь Симоненко помер, проживши лише 28 років молодого життя. Протягом п’ятнадцяти років забороняли видання творів Василя Симоненка. З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося “пробивати” у світ кожну його книжку. І все ж, завдяки, колективним зусиллям читач дістав змогу одержати Симоненкові “Земне тяжіння” (1964 р.), збірку новел “Вино з троянд” (1965 р.), “Поезії” (1966 р.),  “Лебеді материнства” (1981 р.). Василь Симоненко посмертно відзначений Державною премією України імені Тараса Шевченка у 1995 році.

Протягом дня в бібліотеці  лунали безсмертні рядки поезій  справжнього   патріота, поета, великого сина лубенської землі Василя Симоненка: «Де зараз ви, кати мого народу?», «Лебеді материнства»,  «Україно, п’ю твої зіниці», «Можливо, знову загримлять гармати». Для нас українців вже давно його ім’я стало символом свободи та патріотизму. Слова Василя Симоненка «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину», звучать як своєрідний заповіт синам Вітчизни, нагадуванням про їхню відповідальність за долю нашого народу.

Відповідальні працівники бібліотеки