“Світло надії в романі Панаса Мирного “Повія””

28 січня маємо 100 років з дня смерті видатного українського письменника Панаса Мирного. Пропоную його роман «Повія» (1849—1920), про якого І. Франко сказав: «Свіжий і сильний талант». Своє творче покликання Панас Мирний визначив ще в юності, записавши в «Щоденнику»: «…хочу показати безталанну долю житія людського, високу його душу, тепле серце». Мети він досяг в одному зі своїх кращих творів. Книжка розрахована на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Панаса Мирного.

Панас Мирний… з яким твором у вас асоціюється цей письменник? Особисто я познайомилась з ним ще в юних студентських роках через його роман “Повія”. Вже згодом, по іншому сприймаючи життя, вдруге читала цей твір. А потрапивши на роботу до бібліотеки, взявши до рук книгу Панаса Мирного я з головою занурилася в ті далекі роки, коли ще снігу було попід вікна, а щоб купити чоботи треба було пішки йти до міста, щоб щось там виторгувати та мати копійку на взуття. Щоразу відчуття жаху та якоїсь нинішньої розкоші були різними. Та як гарно спочатку на душі, коли письменник так тепло, яскраво, колоритно описує хатини, печі, їжу, одяг, відчуття радості від Різдва, що от-от прийде, того села, що незважаючи на холод, тяжке життя – метушиться та світиться надією на краще….Сьогодні багато змінилося… незмінні лиш ми…як і 100 років тому світимося надією на краще…

Головна героїня Христина: молода, світла і дуууже красива. На мою думку, красивим жінкам є вдвічі тяжче, адже будучи недосвідченими вони частіше інших попадають в павутину жорстокого хтивого світу. І добре, якщо є кому помогти. А в Христі не було ні тата ні мами, був старий і багатий пан. І була система того часу, яка диктувала свої правила для наймички… Читається легко, особливо для тих, хто полюбляє старовину. Пропоную до читання. Враження незабутні!
«Повія» — роман Панаса Мирного. Дві перші частини роману опубліковані в 1883—1884 роках. За життя автора публікувався частинами. Вперше повністю опублікований 1928 року. У цьому романі на тлі широких суспільно-історичних узагальнень зображено трагічну історію життя дівчини-наймички, змальована пореформена дійсність XIX століття — розшарування селянства, зростання нових багатіїв, занепад суспільної моралі. У центрі твору — проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти й моральної деградації.