“Роль та місце Миколи Костомарова в українській культурі”

Цьогоріч минає 205 років від дня народження українського історика, етнографа, прозаїка, поета-романтика, мислителя, громадського діяча, етнопсихолога Миколи Костомарова. На жаль, чомусь про цього чоловіка менше згадується у культурних чи історичних колах. Хоча він зробив великий внесок у розвиток як культури так і історії.

Микола Іванович був соратником Тараса Шевченка у Кирило-Мефодіївському братству, був автором програмних документів цієї організації. Його твори та лекції користувалися надзвичайною популярністю в сучасників далеко за межами України.

Роль Костомарова в розвитку української і російської історіографії величезна. Репутація Костомарова як історика і за життя, і після смерті його неодноразово піддавалася сильним нападкам. Йому дорікали в поверховому користуванні джерелами та огріхами, що через це траплялися, в однобічності поглядів, у партійності.

Та попри все він зумів залишити велику літературну і наукову спадщину. Досліджуючи самостійно цілу низку питань у цій галузі, Костомаров, завдяки особливостям свого таланту, пробуджував, разом з тим, живий інтерес до історичних знань і в масі публіки. Глибоко вдумуючись, майже вживаючись у досліджувану ним старовину, він відтворював її у своїх роботах такими яскравими барвами, в таких опуклих образах, що вона приваблювала читача і незгладимими рисами вросла в його світогляд.

Саме тому, 15 травня у бібліотеці-філії №11 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було підготовлено історичний портрет під назвою “Роль та місце Миколи Костомарова в українській культурі” (205 років від дня народження М.І.Костомарова, 1817-1885, українського й російського історика, громадсько-політичного й культурного діяча, письменника, публіциста, критика, етнографа й фольклориста. 

Микола Костомаров був не лише поетом, але й істориком. А знання історії потрібне нам. І найголовнішою верствою, яку потрібно знайомити з цією дисципліною є діти. Так, це можливо і заважко. Можливо скучно. А поза всім, було і цікаво. Бібліотекар постарався донести до кожного цінність тих знань, котрі залишив нам Микола Іванович. А також важливість пам’ятати тих, хто не зважаючи ні на що жив вірою в краще нашого народу. Ясна річ є складно розповідати молодому поколінню про важкий життєвий шлях людини. Але саме молодим дорога майбутнього. І саме молодь повинна знати це. А знання минулого допоможе не заблукати у майбутньому.