Онлайн вікторина “Знайоме та незнайоме місто”

З Днем народження, Івано-Франківськ! З Днем міста, Станіслав, Станіславів!

Бажаємо місту стабільності та розквіту, а його мешканцям – здоров’я, миру і достатку! Нехай Івано-Франківськ відкриває перспективу молодим, буде комфортним для людей літніх та гостинним і привітним для туристів!

Івано-Франківськ – місто, молоде душею, проте з давніми традиціями. Це місто неквапливе і драйвове водночас! Місто з затишними старовинними вуличками, середньовічною бруківкою та фортечним муром та сучасними будівлями зі скла та бетону. Місто, яке так щедро дарує світові видатних людей як в минулому, так і в теперішній час. Місто, яке приємно дивує пам’ятниками, мистецькими виставками, театральними постановками, фестивалями!

З нагоди Дня міста працівники Центральної дитячої бібліотеки (вул. С.Бандери, 8) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, підготували гру-вікторину “Знайоме та незнайоме місто” та запрошують всіх відвідати та відкрити для себе чудовий Івано-Франківськ, відчути його дух, зрозуміти його характер та полюбити назавжди!

Сміливіш берись до онлайн вікторини – можливо, саме вона буде поштовхом відвідати це неймовірно цікаве і красиве місто!

Порада!

Якщо запитання викликали складність, то

Додаток до вікторини – допоможе: в ньому – коротко про головне. 

Журнал «Карпати», газета «Репортер» та науково-популярна література про наш край допоможуть знайти відповіді. Інтернет ресурси також стануть у нагоді!

Пізнавай свій рідний край! Це цікаво! Це корисно! Це патріотично!

Додаток до вікторини “Знайоме та незнайоме місто”

До 2 запитання

В основу сучасного герба міста взято проект художника Івана Марчука.

Сучасний герб Івано-Франківська: В заокругленому щиті в синьому полі — срібна міська брама з золотими відчиненими воротами і трьома рівновисокими вежами, кожна з яких завершена трьома зубцями і має по п’ять бійниць. В отворі брами стоїть архистратиг Михаїл з опущеними крилами і піднятим мечем у правій руці та щитом у лівій.

Щит увінчаний золотою міською короною з трьома вежами.

Великий герб містить зображення малого герба, увінчаного срібною міською короною, обабіч щит підтримують дві сірі короновані галки з розпростертими крильми.

До 5 запитання

«Явилась друга – гордая княгиня. Бліда, як місяць, тиха та сумна», – писав Іван Франко про своє друге кохання. Юзефа Дзвонковська була полькою, сестрою гімназійного товариша. Іван Франко просив її руки й серця, проте «вона зреклася від нього заради нього», – писав Роман Горак у книзі «Тричі мені являлася любов». Юзефа Дзвонковська прожила неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. На місці могили Юзефи Дзвонковської, що знаходиться у Меморіальному сквері, у 2006 році встановлена плита; від неї до пам’ятника Івану Франкові метрів сто.

До 6 запитання

Липова, тепер Шевченка, одна з найдавніших вулиць міста. Її виникнення відноситься до XVII століття. Тоді це було дорога, що вела від Станіславської фортеці до Діброви – дубового лісу – тепер парк імені Т. Шевченка. На картах XVIII ст. ця вулиця зображена, як алея для прогулянок, обсаджена липами. Але немає жодної інформації про те, хто і коли насадив тут липи. В ХІХ ст. вулиця почала називатися Липовою вулицею.

До 7 запитання

Опанас Заливаха – український живописець, відомий шістдесятник. Юність художника минула у Сибіру, куди він утік з Харківщини у 1930-х, рятуючись від Голодомору. Український інститут національної пам’яті вніс ім’я Заливахи у проект «Незламні», що відкриває історії 15 видатних українців, які пережили 1932-1933 роки та змогли себе реалізувати.

Заливаха працював у галузі станкового живопису та графіки. З 1965 до 1970-го року відбував покарання в Мордовії «за антирадянську агітацію та пропаганду». Був одружений з племінницею Степана Бандери, Дариною.

До 9 запитання

У 1868 році Станіславів спустошила так звана «Мармулядова пожежа». Вона отримала свою назву від того, що почалася на подвір’ї, де одна мешканка міста варила «мармуляду», тобто повидло. Тоді згоріло 260 будинків, а загальні збитки становили 1 мільйон римських золотих, проте жодного загиблого в пожежі не було.

До 10 запитання

Пам’ятник був встановлений в 1898 році, коли святкували столітній ювілей Адама Міцкевича. Під час Першої світової війни пам’ятник був пошкоджений, і вже 1930 року його було відлито з бронзи, спрощено форму п’єдесталу та дещо змінене місце розташування.

Під час Другої світової війни німецькі окупанти вирішили знести пам’ятник. Та напередодні вночі він зник. Монумент таємно зняли, запакували та закопали за містом. Як не шукали німці, а пам’ятник не змогли знайти, тож врешті-решт зруйнували іменний постамент. Після війни памятник знову зайняв своє місце у сквері вже на новому постаменті.

До 14 запитання

Пам’ятник Кобзареві роботи відомого канадського скульптора українського походження Лео Мола встановлений в парку культури і відпочинку до 200-річчя поета. Свою роботу – пам’ятник Шевченку – скульптор Лео Мол подарував Івано-Франківську, про що засвідчує табличка.

До 15 запитання

Відомий франківський письменник Тарас Прохасько став лауреатом Шевченківської премії – 2020 зі збіркою есеїв “Так, але…”. Вітаємо! Читайте!

До 17 запитання

Унікальною є франківська Ратуша: вона єдина в Європі має шоломоподібний купол, який до того ж позолочений, а ще це одна з небагатьох споруд на території України у стилі функціоналізм.

До 18 запитання

Василь Вірастюк – володар звання “найсильніша людина світу”, багаторазовий переможець змагань в області силового багатоборства.

До 19 запитання

Саме на площі Ринок суд карав на смерть карпатських опришків, що перебували у підземеллях ратуші, а перед тим — у будинку на вулиці Старозамковій. Остання прилюдна розправа відбулася 25 квітня 1754 року: на площі Ринок був страчений сподвижник і наступник Олекси Довбуша — Василь Баюрак.

До 20 запитання

Кажуть, що у міський Ратуші досі живе дух страченого гуцула. Він полюбляє грати на фортепіано та прогулюватися краєзнавчим музеєм ночами. Так-так! Не один охоронець звільнився через це звідти, наляканий концертами. Проте, це тільки легенда! Не лякайтеся!

До 21 запитання

24 обличчя, 24 історії. Мурал знаходиться на фасаді міської дитячої бібліотеки, що на вул. С.Бандери, 8. Стінопис дуже оригінальний, змушує зупинитись і задуматись. Складається з 24 смуг з обличчями звичайних франківців. А ще мурал має спеціальний мобільний додаток з доповненою реальністю. Завдяки цьому подивитись на картину можна з інакшого кута. Олександр Базюк – автор стінопису. Варто подивитись!

До 22 запитання

Степан Григорович Пушик – український письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка.

До 25 запитання

Художника Михайло Зорія (1908-1995) можна вважати корінним живописцем міста на Бистрицях, оскільки він народився у Станиславові. Він створив цикл малюнків «Вулиці мого дитинства». На них міжвоєнний Станиславів, вуличні торговці, ліхтарники, бродячі майстри, нечисленні авто, кінні фіакри. На жаль, багато робіт з циклу «Вулиці мого дитинства» загубилися. Дещо зі збереженого можна переглянути у Музеї мистецтв Прикарпаття. Його роботи чекають на вас!