Музична подорож «Співець синіх гір…»

  Його земне життя тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ. Феномен Володимира Івасюка у тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони популярні, їх знають молоді люди, а сучасні виконавці їх переспівують. 4 березня центральна бібліотека для дітей (вул. С. Бандери, 8) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  запросила читачів здійснити музичну подорож піснями Володимира Івасюка «Співець синіх гір…», яка була присвячена 75-річчю від Дня народження письменника. Володимир Івасюк у віці 30 років написав понад 100 пісень, а ще була класична музика, інші музичні твори та експерименти.

Спогади про Володимира Івасюка

• Пісні Володимира Івасюка – це була «реформована музика, під молодь, де ритм, звучання, поезія, – все нове. Поезія – відшліфована, музика також. Це був вибух нової енергії, нового радикалізму, зовсім інакша музика, інший стиль, новий підхід. А молодь – завжди новатор. Ніхто до Володі такого не робив. Я просто відчував, у нього все переходило одне вдруге: звучання, ритми, енергія просто перла, а головне образ – рідні Карпати», – розповідає Любомир Криса.
• «Володя – це був такий свіжий струмінь, такий насичений кількісно і якісно» Богдан Стельмах
• «Червона рута» була і нічого іншого могло не бути опісля кращого. Я йому якось казав, що він цю пісню не перевершить. Він скептично подивися на мене і відповів: «Побачимо». (Богдан Стельмах)
• Друзі і рідні пригадують, що творча енергія Івасюка – це був потік, бистрина мелодій, які гармонійно переплітались зі словом, відтворюючи гірські образи. Все, що Володимир Івасюк писав, одразу записувалося на студії, звучало в ефірі. Його пісні не лежали і не чекали на якийсь там кращий час.
• «Володя був дуже працьовитий, міг цілу ніч переписувати. Приходжу, а в нього по цілій кімнаті партитури. За ніч все написав.» Любомир Криса
• Слава його звучала, люди добивались його дружби, дзвінки за дзвінком, сюди листи пачками приносили. Він був знаменитий, але не гордий, давався любити.
• Друзі пригадують Володимира Івасюка як цікаву особистість, з яким ніколи не було сумно. Окрім професійної музики захопленням Володимира Івасюка була фотографія. У нього було багато мрій і бажання творити…
• «Він був дуже завзятий, впертий, якщо брався за річ, то мусів викінчувати» Любомир Криса
•  «Володя був далекий від політики, але одного разу сказав татові: «Я вже дозрів, щоб мене розіп’яти. Я вже маю 30 років і дійшов до того стану, що мене можна розіп’яти, як Ісуса Христа». Мені тоді волосся дибки стало від цих слів, мороз по шкірі. Ми не знаємо, що стало причиною цього висловлювання. Очевидно, що КДБ вже стежило за ним давно і він мав підстави для таких слів татові. Це був дуже веселий, життєрадісний хлопець. Він був народжений для писання. Це було його призначення у цьому світі. Він виконав його, тому і заявив, що дозрів.» Зі спогадів батька.
• «Івасюк був не з тих, хто б спокусився на ультрастоличні штуки, він би ніколи, ніколи цього не зробив. Він би не поїхав у Москву. Івасюк – це було явище таке, над яким влада міркувала, полювала, і так сталось. Незалежність у ті часи розцінювалась як злочин, треба було так той вектор загнути, щоб він не випирав», – каже Богдан Стельмах. 24 квітня 1979 року композиторові зателефонували і він пішов з дому, більше не повернувся. 18 травня митця знайшли мертвим у лісі під Львовом, на території військової частини. Люди проводжали його українською піснею, якою він жив, яку творив, яку зумів зробити популярною, і разом із тим показав світові милозвучність і чарівність українського слова, показав, зрештою, і Україну.
• Похорон В. Івасюка перетворився на непокору тисяч людей комуністичній владі.