Літературна стежина “Хай скроні ваші посивіли, але душа ще молода”

                                                          У волоссі срібні нитки,

                                                                       Ясний погляд з-під прикритих вій…

                                                          «Літня»Ну що ви, подивіться:

                                                                       Навчена життям людина!

                                                                       В цей день жовтневий і привітний

                                                                       Згадайте людей поважного віку.

                                                                       Вік, адже видно лише зовні

                                                                         А в душі – все те яскраве світло!

1 жовтня у всьому світі  відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН, а в Україні  це також і День ветерана.

З нагоди цього дня у бібліотеці філії  №10 МЦБС Департаменту Івано-Франківської міської ради  (с.Вовчинець) відбулась літературна стежина «Хай скроні ваші посивіли, але душа ще молода» з учасниками хору Червона Калина при Будинку культури с.Вовчинець.

За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається  той, хто досяг 65 років. Цей день — не лише можливість нагадати  всім про людський обов’язок бути турботливим і милосердним до найважливішої частини суспільства. Це і привід  до роздумів щодо подальшої долі  людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

У цей осінній день, ми зібралися у чудовому товаристві, на свято праці, свято долі, свято життя, щоб віддати  свою шану  і повагу  людям, за спиною у яких великий віковий і життєвий досвід. І саме сьогодні, ми віддаємо шану тому поколінню, яке вистраждало  під чорним крилом голодоморів, яке вистояло криваве пекло Великої Вітчизняної  війни, яке відбудувало зруйноване і допомагає нам творити майбутнє. Завідувачка бібліотеки розповіла про історію виникнення цього дня. А кожна учасниця заходу поділилась своєю найцікавішою історією із життя, своїми оберегами які є у їхніх оселях. Обереги — наші давні й добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть. Обереги – це наша оселя, усе що в ній є, усе, що ми нажили, що одержали в спадок від своїх батьків, дідусів, чим збагатилися й освятилися : хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою і суперечкою, добрим слово, спогадом — все це і є нашими оберегами. Кожна читачка поділилася своїм оберегом який є цінним у її сім’ї.   Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишивка, старі жорна, що годували в тяжке лихоліття дітей, портрет на стіні найдорожчої людини – усе це непересічні символи родини.

В кінці заходу всі учасники звернулись до Матері Божої, щоб вона навчила нас добру, любові до ближнього, милосердю.

Велика Матір наша Небесна! Мудра Берегине землі і неба, світу видимого і невидимого. Почуй молитву нас людей стражденної України. Якщо не чула наших предків, то почуй нас-квіт полинової гіркої, землі.

Подивись, Небесна мамо, у наші печальні очі, -чи ж винні ми, що рідну землю поневолено злом, поглянь на наші бліді лиця, чи ж винні ми, що погибель усе владарює на нашій Землі! Змилосердися над тим, що їх злучила любов, а тепер розлучила недоля!

Змилосердися над тими, що плачуть, над тими, що моляться, над тими, що тривожаться. Ось і на цих словах закінчилась наша читальна стежина, але не закінчиться ніколи матусина, бабусина скринька, з якої ми постійно будемо черпати мудрість, любов до рідної землі, до свого народу.