Літературна рубрика “Рядками цитат Всеволода Нестайка”

«Ото дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона тобі стає приємною.

І навпаки, той, кому ти заподіяв щось зле, неприємний тобі» 

(Всеволод Нестайко)

29 січня минуло 90 років з дня народження геніального українського письменника Всеволода Нестайко. Думаю всі, і дорослі, і діти знайомі з цим письменником завдяки його трилогії «Тореадори з Васюківки», яка визнана одним із кращих творів дитячої літератури. У серпні 2014 року Всеволод Нестайко помер, але пам’ять про нього залишилася, і я пропоную сьогодні згадати найулюбленіші цитати українського письменника, а водночас познайомлю вас з книжками Всеволода Нестайко, які ви зможете позичити в нашій бібліотеці.

«Хто сказав, що для друга треба робити тільки те, що цікаво» цей вислів став цитатою. А щоб вам було зрозуміліше звідки його взяли, пропоную уривок з “Тореадорів…”:
На зозулястого півня: «Цить!» — не кукурікай. Пильнував, щоб ніхто не перешкодив готуватися моєму другові.

А потім я переконав його, що краще готуватися вдвох, що мені теж це необхідно, бо я нічого не знаю.
Спочатку він огинався: — Не треба мені твоїх жертв!
Але я сказав: — Та ти що — хочеш бути кращим за мене? Хочеш усе знати, а я, значить, лишайся дурнем неписьменним? Це нечесно, не по-товариському!
I він змушений був погодитись.
Цілий серпень ми готувались вдвох. Не скажу, щоб це було дуже цікаво, цікавіше, наприклад, ніж грати у футбол, у цурки-палки або ловити рибу… Але хто сказав, що для друга треба робити тільки те, що цікаво?
На повторний іспит я пішов теж разом з Явою. I диктант ми писали удвох.

Ось як гарно на такому маленькому ділі показано цінність справжньої дружби. І як би ви сказали: “Варто на таких творах вчитися нашим дітям???” Всеволод Нестайко дуже багато застановлявся у своїх творах над людськими цінностями, такими як дружба, посмішка, хороший вчинок, а ще багато натуральності, щирості та по дитячому відкритості. Ось саме про це інша відома фраза, що стала крилатою:
«Він чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Він любив, щоб ми просили. А ми не любили просити. Воно не так смачно»
«Дружба! Велике це слово – дружба! Може, найбільше з усіх слів людських. Заради дружби люди йдуть на тортури, сідають у тюрму, навіть життя віддають…»
Якось Всеволод сказав: “Найбільше ти – людина, коли щось робиш для друга. Радість, не поділена з другом, – це не радість, навіть не пів радості, а якась погана четвертинка, мізерія якась. ”
Про себе письменник скаже так: “Веселi, дотепні люди – дуже потрібні для життя, потрібніші за серйозних, поважних i суворих. Бо серйозні й поважні наказують і покрикують. А жартун скаже слово – й одразу легше працювати.

У дитинстві я був руденький, худенький і маленький. За порадою однокласника Васі, такого ж шпінгалета, як я, прив’язував до однієї ноги праску, до другої – цеглину, хапався за одвірок і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти тіло. Довго простоював під дощем, бо почув, що від нього все росте.
Не зогледівся, як виріс. Витягнувся майже під 2 метри, і перестав бути рудим. Збагнув, що даремно поспішав. Дитинство – найпрекрасніша пора. І так мені захотілося повернутися туди – догратися, досміятися, до бешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником.”
«Як хороші люди вранці! Наче росою вмиті! Бадьорі, гарні, і якісь ніби навіть хрумкі, мов молоді огірочки! А очі в них які! Чисті і свіжі-свіжі, немов квіти, що тільки-но розцвіли»
«Похвала, почута від ворога – найвища похвала» – здавалось би таке маленьке речення, а скільки змісту і мудрості: тут і заповідь Божа про любов до ближнього і найвища міра людяності. Адже вороги такі ж люди, і всі ми рівні перед Богом.
А на завершення цитата, яку я давно знаю… та прийняти і змиритися ще не навчилася…ніяк не очікувала, що дитячий письменник буде повчати ще з дитинства про смерть «Молоді можуть вмерти, старі повинні померти». Але ж це життя…